Окрім первинного (ідіопатичного, істинного) ПМК виділяють вторинний ПМК як ускладнення інших захворювань серця (ревматичний та інфекційний ендокардит, ішемічна хвороба серця, кальцинуюча хвороба серця, кардіоміопатії). За ревматичного ураження мітраль­ного клапана (МК) пролабування різних його фрагментів зустрічається в 15–80% випадків [1].
Відомості про поширеність ПМК вельми неоднорідні. Так, за даними В.О. Боброва  та співавторів [2], ПМК виявляють у 2–15% населення, з них у 77% — у поєднанні з пролабуванням інших клапанів. П.С. Филипенко та співавтори [3] наголошують, що поширеність ПМК серед населення різних країн, в тому числі Росії та України, коливається від 2 до 10%. За даними J. Barlow [4], частота ПМК варіює від 1,8 до 38% залежно від критеріїв діагностики та контингенту обстежених. Однак результати Фремінгемського дослідження довели наявність ПМК у 2,4% обстежених, частіше — у жінок [5], а за даними дослідження CARDIA (Coronary Artery Risk Development In young Adults) частота виявлення первинного ПМК серед осіб у віці 25–35 років становить лише 0,6% і не залежить від статі та раси обстежених [6].
ПМК виявляють в осіб різного віку починаючи з періоду новонародженості. У дітей та підлітків цю аномалію визначають частіше, ніж у дорослих (у 18% випадків) [7]. Д. Н. Бочкова та співавтори за результатами ехокардіографічного (ехоКГ) обстеження 2000 підлітків та осіб молодого віку ПМК виявили у 2,6% з них [8]. О.Л. Трисвєтова та О.О. Бова під час обстеження 286 чоловіків у віці 18–25 років діагностували цю аномалію в 3,4% випадків [9].
Деякі автори зазначають, що ПМК удвічі частіше діагностують у жінок, ніж у чоловіків [10]. За результатами популяційних досліджень встановлено, що ПМК з максимальною частотою виявляють у жінок віком 20–29 років і у чоловіків — 30–39 років [11]. Більшу поширеність ПМК серед жінок молодого віку пов’язують з характернішою для них астенічною конституцією [12, 65]. У чоловіків і жінок літнього віку ПМК зустрічається з однаковою частотою [13].
Етіологія первинного ПМК остаточно не з’ясована, але більшість дослідників припускають аутосомно-домінантний тип успадкування генетично детермінованого дефекту синтезу колагену і дефіциту магнію, що призводить до слабкості сполучної тканини стулок МК [9, 14, 15]. Існують дані про те, що в основі первинного ПМК лежить спадково обумовлене порушення метаболізму колагену переважно III типу [16, 17]. Повідомлення про сімейні випадки ПМК стали підставою для проведення генетичних досліджень, за результатами яких встановлено наявність гену аутосомно-домінантного міксоматозного ПМК, локалізованого в хромосомі 16р 11.2–12.1 [18].
Серед чинників, які обумовлюють порушення синтезу волокнинних структур сполучної тканини, певне значення надають дефіциту мікроелементів і, зокрема, магнію, міді, заліза. На дефіцит іонів магнію в плазмі крові за наявності ПМК вказують ряд авторів [11, 14, 19]. Дефіцит іонів магнію зумовлює підвищення нервово-м’язової збудливості. Латентну тетанію, яка свідчить про хронічний дефіцит магнію, спостерігають у 85% хворих із ПМК і, навпаки, у 26% осіб з латентною тетанією за даними ехоКГ виявляють ПМК [19]. Дефіцит магнію, який розвивається при ПМК, можна пояснити, з одного боку, підвищенням експресії антигену Bw35 системи HLA, що призводить до низького рівня внутрішньотканинного магнію, з іншого — гіперсимпатикотонією, яка в свою чергу спричиняє дефіцит магнію [20]. Встановлено, що у разі дефіциту магнію фібробласти виробляють неповноцінний колаген. Дані експериментальних досліджень свідчать про те, що первинний дефіцит магнію може призводити до розвитку осередкової дистрофії міокарда і обумовлювати виникнення ідіопатичного ПМК [21].
Окрім нестачі магнію, ПМК часто діагностують у разі дефіциту міді, заліза та селену, хоча механізм впливу цих мікроелементів на формування ПМК залишається нез’ясованим. В експерименті значний дефіцит міді в раціоні молодих тварин спричиняв розвиток аневризми аорти і скелетних деформацій, подібні до таких у хворих із синдромом Марфана [22]. При дефіциті міді знижується активність лізиноксидази in vitro, оскільки мідь є кофактором цього ферменту. Крім того, мідь відіграє важливу роль в системі перекисного окиснення ліпідів і може призводити до порушень в антиоксидантній системі.
Найінформативнішою клінічною ознакою ПМК є систолічний шум на верхівці серця. У разі незначної вираженості аномалії аускультативні симптоми можуть бути відсутніми. Симптоми, які найчастіше спостерігають при ПМК (кардіалгія, тахікардія, епізодична задишка, епізоди артеріальної гіпотензії, пресинкопальні стани, панічні атаки, головний біль тощо), є малоспецифічними, а їхню прогностичну значущість не визначено.
Характер перебігу ПМК здебільшого сприятливий, проте у частини хворих можуть розвиватися серйозні ускладнення.
основним методом діагностики ПМК є трансторакальна ехоКГ (чутливість 92–96%, специфічність 97–100%) [23].
Вчені різних країн приділяють велику увагу виявленню за допомогою ехоКГ міксоматозної дегенерації (МД) стулок (порушення архітектоніки колагенових фібрил та їхнє заміщення кислими глікозаміногліканами, що призводить до значного потовщення та зниження ехогенності стулок), які пролабують, та підклапанних структур. За наявності МД підвищується ризик значної мітральної регургітації (МР), потенційно небезпечних аритмій, тромбоемболії, інфекційного ендокардиту та раптової смерті [9, 11, 13, 23].
ЕхоКГ-дослідженню належить основна роль в діагностиці частого і найбільш вивченого прояву та ускладненню ПМК — МР, яку спостерігають у 68–85% осіб із ПМК. У більшості випадків ступінь МР незначний або помірний, проте у 8–10% чоловіків і у 4–5% жінок констатують виражену або важку, тобто гемодинамічно значущу, схильну до прогресування МР [4]. Частота виявлення МР при ПМК становить 42–100% [4, 7, 12, 23]. Зазвичай МР III–IV ступеня виявляють у людей старшого віку із вторинним ПМК, однак при первинному ПМК у 8–10% випадків реєструють МР, яка потребує хірургічної корекції [4]. За нашими даними, МР виявляють у 100% пацієнтів із фенотипічними СДСТ та ПМК I–II ступеня [24].
Частота діагностування важкої МР підвищується з віком як у чоловіків, так і у жінок. Існують дані про більш виражений ступінь та прискорене прогресування МР у разі пролабування задньої стулки МК. За даними С. Otto [25], МР важкого ступеня виявляють у 52% пацієнтів з пролапсом задньої стулки МК і у 17% — з пролабуванням його передньої стулки. Наслідком розриву міксоматозно змінених сухожильних хорд є розвиток гострої недостатності МК, виникнення серцевої астми і набряку легенів. Розрив сухожильних хорд спостерігають у 15% пацієнтів з пролапсом задньої стулки МК і рідше (у 3% пацієнтів) з пролапсом його передньої стулки [25]. У хворих з пролапсом задньої стулки МК частіше, ніж у пацієнтів із пролабуванням передньої стулки, спостерігають фібриляцію передсердь (у 25% проти 18%) і серцеву недостатність (у 20% проти 10%) [25].
Відомості стосовно наявності зв’язку ступеня ПМК та вираженості МР є неоднозначними. Більшість авторів вважають, що між цими параметрами існує пряма залежність [25, 26]. Проте можна зазначити, що частіше пролабує передня стулка МК (в 47–77% випадків), яка має більшу площу та об’єм, що супроводжується більшим ступенем МР [27].
Деякі дослідники вказують на кореляційну залежність між ексцентричним спрямуванням току МР та наявністю надшлуночкової екстрасистолії [23]. Існує думка, що розвиток надшлуночкових порушень ритму обумовлений «мерехтінням» міжпередсердної перегородки, що є наслідком переважного спрямування току крові в її бік.
Ймовірність важкого перебігу ПМК підвищує наявність аритмії. Частота виявлення порушень ритму серця при ПМК залежить від методу обстеження і коливається від 15 до 90% [4, 14, 28]. За даними добового моніторування ЕКГ поширеність аритмій у дітей із ПМК без МР складає 75–85%, за наявності МР — 100% [29].
Доведено роль аномальної тракції папілярних м’язів, яку можна виявити лише за даними ехоКГ, у розвитку шлуночкової екстрасистолії в експериментальних дослідженнях та у пацієнтів із ПМК I ступеня [24, 30]. Цей феномен визначають у 52% пацієнтів із ПМК I–II ступеня та шлуночковою екстрасистолією I–IV градацій за Lawn [32]. А.І. Мартинов та О.Д. Остроумова  [31] виявили аномальну тракцію папілярних м’язів більш ніж 8 мм у всіх хворих із ПМК та шлуночковими екстрасистолами. Вони також вказали на те, що у цих пацієнтів достовірно частіше виникає шлуночкова екстрасистолія високих градацій за Lawn (IVa, V класів) у порівнянні з показником у пацієнтів з аномальною тракцією папілярних м’язів менш ніж 8 мм.
З порушеннями ритму серця при ПМК тісно пов’язана проблема раптової смерті аритмічного генезу (РСАГ), частота якої у пацієнтів із ПМК складає 1–2,5% [33]. Щорічно реєструють 1,9 випадку РСАГ на 10 тис. осіб із ПМК без вираженої МР; за наявності МР високого ступеня вірогідність РСАГ підвищується в 50–100 разів, досягаючи 190 випадків на 10 тис. пацієнтів на рік [34]. У деяких великих дослідженнях відзначено, що ПМК був єдиним структурним порушенням з боку серцево-судинної системи у 8–10% хворих з ідіопатичною шлуночковою тахікардією і у 10% осіб молодого віку, причиною летального виходу в яких була РСАГ [35, 36]. Ризик РСАГ у пацієнтів із ПМК істотно підвищують пароксизми надшлуночкової тахікардії, більшість з яких мають в основі механізм re-entry, що асоціюється передусім з наявністю додаткових шляхів проведення і подовжньою дисоціацією атріовентрикулярного з’єднання.
В опублікованому 2001 р. Керівництві робочої групи Євро­пейського товариства кардіологів з попередження раптової смерті (Task Force on Sudden Cardiac Death of the European Society of Cardiology) чинниками розвитку РСАГ при ПМК визнано [37]:
епізоди зупинки серця або шлуночкових тахікардій в анамнезі;
міксоматозні зміни і надмірність («redundance») стулок МК;
РСАГ в сімейному анамнезі;
подовження інтервалу Q–T або зміни його дисперсії;
шлуночкові екстрасистолії високих градацій;
виражену або важку МР.
Суперечливими є дані про вплив дилатації фіброзного кільця МК на розвиток МР та ускладнень ПМК. Логічно було б припустити, що чим більше кільце МК, тим більшими мають бути глибина пролабування та площа незмикання стулок. Проте у пацієнтів із ПМК I–II ступеня та МР до II ступеня такої залежності не виявлено [24]. Розмір кільця МК має тісний кореляційний зв’язок із площею поверхні тіла та ростом обстежених. Більшість авторів відзначають значну МР у пацієнтів із дилатованим мітральним кільцем при вторинному ПМК [23, 25].
Розвиток серцевої недостатності спостерігають у пацієнтів з великою глибиною ПМК (більше 10–12 мм) і вираженою МР. В осіб з невеликою або помірною МР зазвичай не спостерігають розвитку дилатації та порушення функції лівого шлуночка (ЛШ) серця і/або лівого передсердя. Прогноз у цих пацієнтів істотно не відрізняється від такого в загальній популяції [38]. Виявлено пряму залежність між ступенем МД та ремоделюванням серця: у міру наростання ступеня МД клапанно-хордального апарату серця збільшується об’єм порожнини ЛШ серця з відносним потоншанням його стінок і погіршенням скоротливої здатності навіть за помірної МР [24, 32].
У пацієнтів із ПМК частіше, ніж у загальній популяції, виникають гострі церебральні ішемічні катастрофи з розвитком гострої геміплегії, транзиторні ішемічні атаки, інфаркти мозку, скороминуща сліпота, оклюзія артеріол сітківки. Так, H.J. Barnet та співавтори [39] серед хворих у віці до 45 років з гострими церебральними ішемічними атаками виявили ПМК в 40% випадків, R.E. Scharf та співавтори [40] — у 28%. За даними Б.Я. Барт та співавторів [20], скороминущі порушення мозкового кровообігу за типом транзиторних ішемічних атак та ішемічних інсультів спостерігали у 20 і 2–5% пацієнтів з ПМК відповідно. Здебільшого ці ускладнення виникають в осіб молодого віку (до 40 років) і закінчу­ються сприятливо, при цьому більше 2/3 хворих повертаються до активної трудової діяльності. У виникненні тромбоемболічних ускладнень, окрім МД МК, певну роль відіграє посилення агрегаційної здатності тромбоцитів [40].
Частота мігренозного головного болю у пацієнтів із ПМК сягає 12–51% (у загальній популяції 3–10%) [20]. Найвірогіднішою причиною мігрені вважають підвищену агрегацію тромбоцитів на міксоматозно змінених стулках МК з вивільненням вазоактивних субстанцій [40, 41]. Останніми роками у виникненні мігрені велике значення приділяють зниженню рівня магнію в тканинах, еритроцитах і плазмі крові, що часто реєструють у пацієнтів із ПМК.
Нерідко єдиними скаргами хворих із ПМК є ліпотимія і синкопальні стани, частота яких варіює від 4 до 85% [42]. Серед причин подібних станів виділяють ортостатичну артеріальну гіпотензію, яку реєструють у 10–14% хворих із ПМК [43]. Її розвиток деякі автори пояснюють зменшенням об’єму циркулюючої крові, що призводить до зменшення кінцево-діастолічного об’єму ЛШ серця і зниження серцевого викиду [44]. A. Pasternak та співавтори [45] виявили зв’язок між зменшенням об’єму циркулюючої крові і підвищенням рівня передсердного натрій­уретичного фактора в 44% осіб із ПМК.
У патогенезі синкопальних станів певну роль відіграють порушення серцевого ритму у вигляді пароксизмальної суправентрикулярної та шлуночкової тахікардії і/або екстрасистолії [43, 44]. Проте R. Winkle та співавтори [46] повідомили про синкопальні стани у хворих з поодинокими шлуночковими екстрасистолами. Аналогічні дані наведено і в роботі A.D. Santos  [44], де лише у 1 з 20 хворих із ПМК було підтверджене аритмогенне походження синкопальнх станів.
Одним з ускладнень ПМК, яке значно обтяжує прогноз захворювання, є інфекційний ендокардит. За даними R.O. Bonow  та співавторів [11], серед людей, які не вживають внутрішньовенні наркотики, ПМК є основною причиною розвитку вторинного інфекційного ендокардиту та обумовлює його виникнення в 11–30% випадків. Здебільшого розвиток ендокардиту при ПМК обумовлений проведенням різних інвазивних втручань без належних профілактичних заходів. У цілому серед осіб із ПМК ризик інфекційного ендокардиту в 3–8 разів вищий, ніж такий в загальній популяції, і варіює залежно від структурних особливостей МК [47]. При ПМК з незміненими або малозміненими стулками МК і незначною або помірною непрогресуючою МР ризик розвитку інфекційного ендокардиту не перевищує такий в загальній популяції [11, 48], значно зростаючи у пацієнтів із ПМК за наявності МД стулок, вираженої МР, особливо на тлі дилатації ЛШ серця [49].
При первинному ПМК, окрім симптомів, які свідчать про порушення функції клапана, часто визначають зміни, властиві захворюванням із вродженим дефектом сполучної тканини, до яких відносять патологічний фенотип, дисфункцію автономної нервової системи і поліорганні порушення.
Змінами позаклітинного матриксу сполучної тканини у пацієнтів із ПМК пояснюють порушення фізичного розвитку з дитячого віку. Такі пацієнти мають здебільшого астенічну статуру, в них виявляють відносне видовження верхніх кінцівок, деформацію грудної клітки, м’язову гіпотонію, нестійку ходу, «мляву поставу», дефіцит маси тіла, порушення зору [14]. У значної кількості пацієнтів визначають аномалії будови скелета: деформацію грудної клітки, синдром «прямої спини» (у 13–17%), сколіоз, «м’яку» екскавацію грудини, арахнодактилію, симетричне вдавлення ребер [50]. За даними Г.А. Трисвєтової та співавторів [51], сколіоз грудного відділу хребта І ступеня виявляють у 25,2%, симетричне вдавлення ребер — у 53,7% молодих чоловіків із ПМК.
Аномальний розвиток сполучної тканини призводить до змін зв’язкового апарату. Надмірну рухливість суглобів при ПМК виявляють в 46–52% випадків [14, 50]. Страждають, як правило, суглоби, які несуть найбільше статичне і динамічне навантаження. Підвищена розтяжність зв’язок і порушення еластичності міжхребцевих дисків спричиняють формування гриж Шморля і раннього остеохондрозу [50].
Слабкість м’язово-зв’язкового апарату стопи призводить до формування плоскостопості, переважно поперекової, що супроводжується вальгусною деформацією I пальця і молоткоподібною формою II–V пальців стопи [52]. Маркерами патології сполучної тканини можуть служити аномальні форма і розташування вушних раковин, наявність гриж різної локалізації.
За даними морфологічного дослідження відзначають зменшення розмірів м’язових волокнин скелетних м’язів, що свідчить про атрофію м’язової тканини. Припускають, що в серцевому і скелетних м’язах формуються подібні зміни, наслідками яких є зниження скоротливої здатності міокарда та міопатія [50].
У хворих із ПМК ознаки дисплазії сполучної тканини виявлено в шкірі стегна [53]. На підставі гістологічного та гістохімічного вивчення біоптатів було відзначено 10 морфологічних ознак, що відрізняють волокнисті структури у пацієнтів із ПМК від таких у здорових осіб. Шкіра в цих випадках була, як правило, потоншена, бліда, зі специфічними стриями.
Поширеність варикозного розширення вен гомілок у хворих із ПМК складає 12–14%, а у разі поєднання вираженого мітрального пролабування з множинними аномально розташованими хордами — 100% [54]. Аневризми артерій дрібного та середнього калібру діагностують в осіб із ПМК за даними ангіографії судин головного мозку і нирок [14]. На тлі вродженої дисплазії судинної стінки можливий розвиток геморагічного інсульту або вазоренальної гіпертензії. Результати вивчення стану мікросудинного русла у пацієнтів з ПМК за допомогою кон’юнктивальної біомікроскопії свідчать про зменшення кількості функціонуючих капілярів, розширення венул та зниження артеріолярно-венулярного співвідношення [51].
Судинні порушення в кінцівках виявляють у 68% хворих із ПМК у вигляді феномена Рейно, больових відчуттів у вигляді дизестезій [55].
За даними деяких авторів, у 43–65% випадків при ПМК діагностують патологію органів зору з порушеннями акомодації та рефракції [56].
За наявності ПМК достатньо високою є частота змін з боку органів дихання [56, 57]. Слабкість сполучнотканинних структур легень та бронхів призводить до розвитку трахеобронхіальної дискінезії — вираженого зменшення просвіту трахеї і крупних бронхів під час дихання через експіраторне вибухання їхньої атонічної мембранозної частини. Висока частота трахеобронхіальної дискінезії при ПМК підтверджує її належність до генералізованих проявів СДСТ.
До диспластично-залежних змін травного тракту і гепатобіліарної системи належать недостатність кардії, аномалії жовчного міхура (перегин і перетяжка, S-подібна деформація), доліхосигма. Подібні порушення виявляють у 57–69% хворих із ПМК [58–60].
Нерідко в осіб із ПМК виявляють зміни сечостатевої системи: нефро­птоз, дисплазії нирок, сечоводів і статевих органів [61–64]. Дисплазія нирок і нефроптоз з їхніми наслідками — пієлонефритом та гідронефрозом є причиною формування вторинної артеріальної гіпертензії.
Іншим можливим механізмом підвищення артеріального тиску у хворих із ПМК виступають цереброішемічні порушення, пов’язані з МР і аритмічним синдромом. За даними добового моніторування артеріального тиску порушення його добового профілю виявляють у 36–50% осіб із ПМК [62, 64].
В літературі наведено дані про ймовірність розвитку у пацієнтів із ПМК геморагічного синдрому, який розглядають як прояв мезенхімальної дисплазії [14]. При ПМК часто спостерігають різноманітні геморагічні прояви — рецидивні носові кровотечі, рясні місячні, легке утворення синців, підвищену кровоточивість ясен, тривалу кровоточивість після порізів шкіри і екстракції зубів [66]. А.І. Мартинова  [53] прояви геморагічного синдрому виявляла у 63% хворих із ПМК. У пацієнтів із ПМК і геморагічним синдромом тромбоцитоз і підвищення АДФ-агрегації тромбоцитів розцінюють як реактивні зміни системи гемо­стазу на хронічний геморагічний синдром. Причини порушення гемостазу при ПМК різні. Відомо, що стан колагену субендотелію судин визначає активність адгезії та агрегації тромбоцитів і синтез фактора Віллєбранда. Встановлено прямий зв’язок синтезу колагену з продукцією факторів згортання крові [66].
Таким чином, клінічна симптоматика при ПМК різноманітна і не вичерпується ураженням лише серцево-судинної системи. З одного боку, сукупність відзначених вище вісцеральних проявів СДСТ виводить ПМК далеко за рамки органоспецифічної проблеми і потребує цілеспрямованого діагностичного пошуку для виявлення можливих порушень внутрішніх органів. З іншого боку, наявність тих або інших диспластичнозалежних вісцеральних аномалій, очевидно, має бути підставою до проведення ехоКГ з метою діагностики безсимптомного перебігу ПМК.
Перебіг захворювання і прогноз у пацієнтів із ПМК залежать від багатьох чинників. У пацієнтів із безсимптомним ПМК прогноз, як правило, сприятливий [38]. За даними демографічних досліджень, у пацієнтів із ПМК незалежно від статі та віку показники виживаності подібні до таких у практично здорових осіб [67]. Разом з тим у деяких випадках при ПМК можливі серйозні ускладнення, що включають важку МР, інфекційний ендокардит, церебральні емболічні катастрофи, порушення ритму серця і РСАГ [23]. Ці ускладнення істотно погіршують якість життя, перебіг захворювання і прогноз. У багатьох хворих вони призводять до важкої інвалідизації, а в ряді випадків — до летального виходу. В цілому прогноз при первинному ПМК суто індивідуальний.

Література

1. Mitral valve prolapse in patients with prior rheumatic fever / N.J. Lembo, I.J. Dell’Italia, M.H. Crawford [et. al.] // Circulation. – 1988. – Vol. 77. – P. 830–836.
2. Бобров, В.О. Пролабування мітрального клапана: діагностика, клініка і тактика лікування / В.О. Бобров, Н.О. Шликова // Укр. кардіол. журн. – 1995. – № 1. – С. 85–88.
3. Филипенко, П.С. Роль дисплазии соединительной ткани в формировании пролапса митрального клапана / П.С. Филипенко, Ю.С. Малоокая // Клин. медицина. – 2006. – № 12. – С. 13–19.
4. Barlow J.R. Mitral valve billowing and prolapse — an overview / J.R. Barlow // Aust. N. Z. Med. – 1992. – Vol. 22, № 5. – P. 541–549.
5. Prevalance and clinical Determinants of mitral, tricuspidal, and aortic regurgitation (The Framingham Heart Study) / J. Singh, J. Evans, D. Levy [et al.] // Amer. J. Cardiol. – 1999. – Vol. 83. – P. 897–902.
6. Anthropometric and physiologic correlates of mitral valve prolapse in a biethnic cohort of joing adults: the CARDIA study / J.M. Flack, J.H. Kvasnicka, J.M. Gardin [et al.] // Amer. Heart J. – 1999. – Vol. 138. – P. 486–492.
7. Беляева, Л.М. Современные представления о пролабировании сердечных клапанов / Л.М. Беляева, О.А. Змитрович // Мед. новости. – 2001. – № 10. – С. 3–9.
8. Распространенность пролапса митрального клапана среди населения / Д.Н. Бочкова, [и др.] // Кардиология. – 1983. – № 8. – С. 40–43.
9. Трисветова, Е.Л. Малые аномалии сердца / Е.Л. Трисветова, А.А. Бова // Клин. медицина. – 2002. – № 8. – С. 9–15.
10. Prolapso della mitrale. Ineidenza per eta e sesso, diagnosi echocardiograficae correlazioni cliniche ed electrocardiografieche / A. Gemelli, M. Marilungo, S. De Ruvo [et al.] // Minerva Med. – 1992. – Vol. 83. – P. 9–16.
11. Bonow, R.O. Valvula heart disease / R.O. Bonow // J. Am. Coll. Cardiol. – 2000. – Vol. 35. – P. 32B–34B.
12. Coghlan, N.C. Erythrocyte magnesium in symptomatic patients with primary mitral valve prolapse: relationship to symptoms, mitral, leaflet thickness, joint hypermobility and autonomic regulation / N.C. Coghlan, G. Natello // Magnes Trase Flem. – 1991. – Vol. 10. – P. 205–214.
13. Сторжаков, Г.И. Морфология митрального аппарата при пролапсе митрального клапана / Г.И. Сторжаков, Г.С. Верещагин // Доктор. – 1997. − № 1. – С. 73–80.
14. Земцовский, Э.В. Соединительнотканные дисплазии сердца / Э.В. Земцовский. – СПб. : ТОО Политекс–Норд–Вест, 2000. – 114 с.
15. Фомин, В.В. Клинические особенности и диагностика пролапса митрального клапана / В.В. Фомин, С.В. Моисеев, И.А. Саркисова // Клин. медицина. – 2001. – № 9. – С. 65–69.
16. До питання про поширеність дисплазій сполучної тканини у дітей / Л.І. Омельченко [та ін]. // Перинатология и педиатрия. – 2007. – № 3. – С. 80–83.
17. Беляева, Л.М. Современные представления о пролабировании сердечных клапанов / Л.М. Беляева, О.А. Змитрович // Мед. новости. – 2001. – № 10. – С. 3–9.
18. Mapping of the first locus for autosomal dominant myomatous mitral valve prolapse to chromosome 16p11.2-p.12.1 / S. Disse, E. Abergei, A. Derrebi [et. al.] // Amer. J. Hum. Genet. – 1999. – Vol. 65. – P. 1242–1251.
19. Денисюк, В.І. Генетичні і фенотипічні особливості та електролітні зміни при ідіопатичному пролабуванні мітрального клапана у молодих чоловіків призивного віку / В.І. Денисюк, В.Б. Бачинська // Вісник Віницького національного медичного університету. – 2006. – № 10. – С. 240–242.
20. Барт, Б.Я. Пролабирование митрального клапана в практике терапевта и кардиолога / Б.Я.Барт, В.Ф. Беневская // Терапевт. арх. – 2003. – № 1. – С. 15–19.
21. Меньшикова, Л. И. Дисплазии соединительной ткани сердца в генезе кардиоваскулярной патологии у детей / Л.И. Меньшикова, О.В. Сурова, В.И. Макарова // Вестн. аритмологии. – 2000. – № 19. – С. 54–56.
22. Шестакова, М.Д. Наследственная дисплазия соединительной ткани / М.Д. Шестакова, Т.И. Кадурина, Л.В. Эрман // Рос. вестн. перинатологии и педиатрии. – 2000. – № 5. – С. 45–46.
23. Hayek, E. Mitral valve prolapse / E. Hayek, C. N. Gring, B.P.Griffin // Lancet. – 2005. − Vol. 365. – Р. 507–518.
24. Осовська, Н.Ю. Аналіз структурно-функціональних показників серця у пацієнтів з малими структурними серцевими аномаліями / Н.Ю. Осовська // Український медичний часопис. – 2008. − № 4/66. – VII–VIII. – C. 54–58.
25. Otto, C. Evaluation and management of chronic mitral regurgitation / C. Otto // N. Ingl. J. Mrd. – 2001. – Vol. 345. – P. 740–746.
26. Pieper, G., Hallemans, M. Significanse of TEE in detection of mitral regurgitation severity // Eur. Heart. J. – 1995. – Vol. 16. – P. 232.
27. Okano Y., Nagata S., Icgicura F. et al. Progression of idiopathic mitral valve prolapse estimated by echocardiography // J. Cardiol. – 2003. – Suppl. 23. – P.73–79.
28. Risk of vasovagal syncope and cardiac arrhythmias in children with mitral valve prolapse / M. Cetinkaya E. Semizel, O.Bostan, E. Cil // Acta Cardiol. – 2008. – Vol. 63. – P. 395–398.
29. Куприянова, О.О. Особенности ритма сердца у детей с пролапсом митрального клапана и аномально расположенными трабекулами левого желудочка / О.О. Куприянова, С.В. Лебедькова, Н.Б. Кривелевич // Вопросы современной педиатрии. − 2003. – № 5. – С. 68–73.
30. Biomechanical and echocardiographic characterization of flail mitral leaflet due to myxomatous disease: further evidence for early surgical intervention / W. R. Mills, J. E. Barber, N. B. Ratliff [et al.] // Am. Heart. J. – 2004. – Vol. 148 (1). – Р. 144–150.
31. Эхокардиография при идиопатическом пролапсе митрального клапана / А.И. Мартынов [и др.] // Визуализация в практике. – 1997. – № 11. – С. 44–51.
32. Осовська Н.Ю. Предиктори ускладнень у пацієнтів з пролапсом мітрального клапана / Н.Ю. Осовська, В.К. Сєркова // Кровообіг та гемостаз. – 2008. – № 2. – С. 54–59.
33. Prevalance and clinical Determinants of mitral, tricuspidal, and aortic regurgitation (The Framingham Heart Study) / J. Singh, J. Evans, D. Levy [et al.] // Amer. J. Cardiol. – 1999. – Vol. 83. – P. 897–902.
34. Mitral valve prolapse syndrome as cause of sudden death in young adults / S. Anders, S. Said, F. Schulz [et al.] // Forensic. Sci. Int. – 2007. − № 171 (2–3). – Р. 127–130.
35. Cheng T. O. Prevention of sudden death in mitral valve prolapse / T. O. Cheng // J. Cardiovasc. Surg. – 2004. − Vol. 45 (5). – Р. 519.
36. Ventricular fibrillation due to severe mitral valve prolapse / C. Knackstedt, K. Mischke, T. Schimpf [et al.] // Int. J. Cardiol. – 2007. − № 116 (3). – Р. 101–102.
37. Task forse on sudden cardic death of the European societe of cardiology / S. Priori, E. Aliot, C. Blomstrom-Lundqvist [et al.] // Eur. Heart. J. – 2001. – Vol. 22. – P. 1374–1450.
38. Mohty D. The long-term outcome of mitral valve prolapse / D. Mohty, M. Enricuez-Sarano // Curr. Cardiol. Rep. – 2002. – Vol. 4. – P. 104–110.
39. Fuether evidance relating mitral valve prolapse to cerebral ischemic events / H.J. Barnett, D.R. Boughmer, D. W. Taylor [et al.] // N. Engl. J. Med. – 1980. – Vol. 113. – P. 139–144.
40. Cerebral ischemia in young patients: is it associated with mitral valve prolapse and abnormal platelet activity in vivo? / R. E. Scharf, M. Hennerici, V. Bluschke [еt al.] // Stroke. – 1982. – Vol. 13. – P. 454–458.
41. Клеменов, А.В. Внекардиальные проявления дисплазии соединительной ткани при пролапсе митрального клапана / А.В. Клеменов // Рос. кардиол. журн. – 2004. – № 1. – С. 87–89.
42. Mitral valve prolapse and panic disorder / T. A. Cordas, E. G. Rossi, M. Grinberg [et al.] // Arg. Bras. Cardiol. – 1991. – Vol. 56. – P. 139–142.
43. Моисеев, С. Пролапс митрального клапана: актуальные аспекты / С. Моисеев // Врач. – 2005. – № 11. – С. 19–22.
44. Santos A. D. Ortostatic hypotension: a commonly unrecognized cause of symptjms in mitral valve prolapse / A. D. Santos // Am. J. Med. – 1981. – Vol. 71. – P. 746–750.
45. Atrial natriuretic factor: a possibl link between left atrium, plasma volume, adrenergic control and rennin-aldosterone in the mitral valve prolapse syndrome / A. Pasternak, S. Kouz, J. Gutkowska [et al.] // J. Hypertens. – 1986. – Vol. 4. – P. 76–79.
46. Winkle R. A. Arrhythmias in patients with mitral valve prolaps / R. A. Winkle, M. J. Lopes, J. W. Fitzgerald // Circulation. – 1985. – Vol. 52. – P. 73–79.
47. Prevention of bacterial endocarditis. Recommendations by the American Heart Association. / A. S. Dajani, A. L. Bisno, K. J. Chung [et al.] // JAMA. – 1990. – Vol. 264. – P. 2919–22.
48. ACC/AHA guidelines for the management of patients with valvular heart disease, a report of the American College of Cardiology. Americ. an Heart Associatid on Task Force on Practice Guidelines (Committee on Management of Patients With Valvular Heart Disease) / R. Bonow, B. Carabello, A. De Leon [еt al.] // J. Amer. Coll. Cardiol. – 1998. – Vol. 32. – P. 1486–1588.
49. Syndrome of mitral valve prolapse Valvular Heart disease / O’Rourke R.A. ; ed. by J. S. Alpert, J. E. Dalen, S. H. Rahimtoola. – New York : Lippincott Williams & Wilkins, 2000. – P. 157–182.
50. Ягода, А. В. Оценка комплекса внешних фенотипических признаков для выявления малых аномалий сердца / А.В. Ягода, Н.Н. Гладких // Клин. медицина. – 2004. – № 7. – С. 30–33.
51. Трисветова, Е. Л. Малые аномалии сердца / Е.Л. Трисветова, А.А. Бова // Клин. медицина. – 2002. – № 8. – С. 9–15.
52. Диваков, М. Г. Биомеханические аспекты этиологии и патогенеза поперечного плоскостопия и вальгусного отклонения І пальца стопы / М.Г. Диваков, В.С. Осачук // Здравоохранение. – 1999. – № 12. – С. 6–8.
53. Пролапс митрального клапана. Фенотипические особенности и клинические проявления. Часть 1 / А.И. Мартынов [и др.] // Кардиология. – 1998. – № 1. – C. 72–80.
54. Мартынов, А.И. Маркеры дисплазии соединительной ткани у больных с идиопатическим пролабированием атриовентриулярных клапанов и с аномально расположенными хордами / А.И. Мартынов, О.В. Степура, О.Д. Остроумова // Терапевт. арх. – 1996. – № 2. – С. 40–43.
55. Бова, А.А. Пролапс митрального клапана у лиц молодого возраста / А.А. Бова // Мед. новости. – 1998. – № 8. – С. 3–7.
56. Куликов, А.М. Роль семейного врача в охране здоровья подростка: Дисплазии соединительной ткани у подростков и их распознавание / А.М. Куликов, В.П. Медведев // Росс. семейный врач. – 2000. – № 4 – С. 45–48.
57. Богданова, А.В. Пульмонология, аллергология: Клиника, принципы терапии и исходы бронхо-легочной дисплазии / А.В. Богданова, Е.В. Бойцова // Рос. мед. журнал. – 2002. – № 5. – С. 262–264.
58. Маев, И.В. Особенности течения заболеваний органов пищеварения у больных с первичным пролапсом митрального клапан / И.В. Маев, А.Н. Казюлин, Е.Д. Вальцова // Клин. медицина. – 2000. – № 1. – С. 22–26.
59. Богмат, Л. Ф. Залежність імунологічного гомеостазу від інфікування Helicobacter pylori у підлітків з гастродуоденальною патологією на фоні системної дисплазії сполучної тканини / Л.Ф. Богмат, И.М. Яковлева, И.М. Нелина // Вісн. Харківського нац. унів. – 2004. – №. 639. – С. 38–42.
60. Богомаз, Л.В. Клинико-патогенетическое значение аномалий желчевыводящих путей у детей с холелитиазом / Л.В. Богомаз, А.М. Запруднов, Л.А. Харитонов // Рос. гастроэнтер. журн. – 2001. – № 2. – С. 62–68.
61. Инзель, Т. Н. Диагностическое значение специфических генотипических маркеров аномалий развития почек, ассоциированных с синдромом дисплазии соединительной ткани / Т.Н. Инзель, Л.М. Гаглоева, С.В. Ковальский // Урология – 2000. – № 3. – С. 8–9.
62. Нейсмарк, А.И. Морфологические изменения и нарушения гемостаза как проявление мезенхимальной дисплазии у больных нефроптозом / А.И. Нейсмарк, И.Э. Сибуль, Т.С. Таранина // Урология и нефрология. – 1998. – № 1. – С. 29–31.
63. Возіанов, О.Ф. Вроджені вади сечових шляхів у дітей / О.Ф. Возіанов, Д.А. Сеймівський, В.Є. Бліхар. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2000. – 218 с.
64. Осовська, Н.Ю. Вплив бісопрололу (БІСОПРОЛУ «Фармак») на добовий профіль тиску у молодих пацієнтів з малими серцевими аномаліями / Н.Ю. Осовська // Український медичний часопис. – 2007. – № 4/60. – VII–VIII. – С. 68–72.
65. Pelvic organ prolapse and connective tissue abnormalities in Korean women / S.W. Bai, B.H. Choe, J. Y. Kim [et al.] // J. Reprod. Med. – 2002. – Vol. 47. – P. 231–235.
66. Нарушение системы гемостаза у больных с пролабированием митрального клапана / З.С. Баркаган [и др.] // Клин. медицина. – 1994. – № 6. – С. 26–29.
67. Prevalence and clinical outcome o mitral valve prolapse / L.A. Freed, D. Levy, R.A. Levine [et al.] // N. Engl. J. Med. – 1999. – Vol. 341. – P. 11–17.