Therapia

Епідемічна обстановка: закономірний еволюційний процес, безпідставна паніка чи реальна загроза?..

Протягом останніх років топ-новинами майже усіх світових ЗМІ є факти реєстр ації нових інфекційних захворювань, збудники яких досі не були відомі науці. Коров''ячий сказ, атипова пневмонія, пташиний та свинячий грип... Ось лише неповний перелік нових нозологій, збудники яких, як вважається, становлять серйозну епідеміологічну загрозу для жителів Землі. Ситуація також ускладнюється відсутністю єдиної точки зору серед науковців про походження, механізми та фактори передачі збудників та реальну ступінь епідеміологічної небезпеки нових інфекційних захворювань. Не найкращим чином на людську свідомість також впливають необґрунтовані версії щодо цих питань, які оприлюднюють некомпетентт 3MI.

 Подібна ситуація особливо негативно впливає на роботу медичних працівників, які щоденно контактують з різними категоріями пацієнтів і не можуть бути повністю впевнені в ефективності існуючих засобів суспільної та індивідуальної профілактики «новоспечених» інфекційних захворювань.

Прояснити ситуацію, надати eidnoeidm коментарг, охарактеризувати загальну епідеміологічну обстановку в світі та в Україні, допомогти розібратись, де правда, а де вигадка, журнал «Therapia» попросив завідувача кафедри інфекційних захворювань Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця доцента Анатолія Печінку.

— Анатолію Михайловичу, як можна охарактеризувати загальну епідеміологічну обстановку в світі та її динаміку протягом останнього часу?

— Відбувається дещо закономірний еволюційний процес. Одні мікроорганізми, у тому числі й патогенні для людини, зникають чи стають менш поширеними у зовнішньому середовищі, натомість з’являються видозмінені чи взагалі нові збудники інфекційних захворювань. Переважна кількість серед них є вірусами. Міркуйте самі, про такі захворювання, як вірусний гепатит С та ВІЛ/СНІД, людство дізналося не так давно. Однак розповсюдженість цих нозологій на планеті уже встигла сягнути справжніх епідемічних масштабів. Протягом останніх років людство довідалося про нову небезпеку: атипову пневмонію (SARS), пташиний грип. Точно встановити епідеміологічний потенціал цих захворювань та наслідки їх впливу на організм людини поки що важко.

Водночас деякі небезпечні бактеріальні захворювання стали реєструватись у світі набагато рідше. Бажаєте приклад? На початку ХХ століття людство дуже потерпало від дизентерії, зокрема спричиненої шигелою Григор’єва – Шиґа. Так, під час Першої світової війни «санітарні» втрати серед особового складу армій від цієї хвороби часто перевищували втрати бойові. У 80-х роках минулого століття шигельоз Григор’єва – Шиґа став зустрічатися доволі рідко, в Україні, для прикладу, в більшості випадків збудником дизентерії на той час була шигела Флекснера. Нині поширеність дизентерії в Україні взагалі різко зменшилась, та й переважно реєструються випадки, спричинені збудником типу Зонне. Про дизентерію Григор’єва – Шиґа усі практично забули. Однак як збудники інфекційних діарей усе більшого значення у світі та й нашій країні набувають віруси.

Все очевиднішим стає той факт, що в ХХІ столітті основну епідеміологічну небезпеку для людей становитимуть саме патогенні віруси. Та й, погодьтесь, ефективних сучасних антибактеріальних препаратів зараз набагато більше, ніж антивірусних лікарських засобів.

— Чим можна пояснити подібні зміни на світовій «епідеміологічній арені»?

— Під впливом природних та антропогенних факторів змінюються умови макро- та мікросередовищ, у яких живуть мікроорганізми, у тому числі й патогенні. В ході еволюції звільняються чи утворюються нові «біологічні ніші» для існування, які дуже швидко заповнюють ті чи інші мікроорганізми. Надалі прогнозувати ситуацію та впливати на неї може бути дуже важко, особливу небезпеку можуть становити нові вірусні інфекції. Певною мірою це підтверджено останніми подіями, коли весь світ занепокоєний появою збудників SARS, пташиного та свинячого грипу. Людство навчилося певною мірою керувати епідеміологічними процесами, прогнозувати та запобігати спалахам тих чи інших захворювань. Великого значення набувають новітні методи специфічної та неспецифічної, суспільної та індивідуальної профілактики.

На ці процеси останнім часом значним чином впливає господарська та науково-дослідницька діяльність людини. Таким чином, висловлюючись образно, на зміну одним мікроорганізмам приходять інші. Учора особливу небезпеку для людства становили одні збудники, сьогодні — інші, а що буде завтра, сказати дуже важко, адже людство значною мірою вже здатне змінювати спектр мікроорганізмів у зовнішньому середовищі, до того ж наслідки таких штучних змін можуть бути непередбачуваними. Науковці багатьох країн проводять серйозні мікробіологічні дослідження, метою яких є зміна структури та властивостей відомих мікроорганізмів, у тому числі й патогенних та особливо небезпечних. Проблемою є те, що кількість та глибина таких досліджень стає дедалі більшою. Тому не можна виключити, що до зовнішнього середовища можуть потрапити по суті нові види мікроорганізмів, у тому числі й з патогенними властивостями.

— На Вашу думку, чи можуть збудники цих захворювань мати антропогенне походження, зокрема, бути отримані в лабораторних умовах?

— Апріорі можливо, звичайно, все. Ситуацію з новими штамами вірусу грипу прокоментую пізніше, а щодо мікробіологічних досліджень, які проводяться у світі, доцільно зупинитись окремо.

Ще не так давно проводити відповідні серйозні дослідження могли дозволити собі лише дуже багаті країни, які щедро спонсорували свої лабораторії, в тому числі й ті, що розробляли та створювали біологічну зброю. Донедавна країн з належним науковим, технічним та військово-промисловим потенціалом було порівняно небагато. На сьогодні ситуація докорінним чином змінилась. Щоб проводити мікробіологічні дослідження та експерименти, достатньо придбати сучасну лабораторію, вартість якої не перевищує кількох мільйонів доларів США. Погодьтесь, сума не є критичною, відповідну покупку можна здійснити навіть через інтернет. Така лабораторія дає змогу проводити найсучасніші мікробіологічні експерименти, у тому числі з генетичного моделювання та створення нових видів збудників інфекційних захворювань. Практично всі бажаючі можуть отримати належну освіту та досвід, не кажучи вже про те, що сучасний світовий ринок праці дозволяє найняти спеціаліста будь-якого рівня. Питання, як кажуть, лише у грошах.

Таким чином, теоретично будь-яка країна, організація, група людей чи поодинокі «генії» можуть долучитись до серйозних мікробіологічних лабораторних досліджень. У подібній ситуації дійсно не можна бути абсолютно впевненим, що їхня робота матиме суто науковий характер і не нестиме небезпеки для суспільства. На жаль, рівень технічного прогресу людства, інтелект окремих його представників не завжди відповідає необхідному рівню суспільної моралі, гуманітарного розвитку. Саме тому в останні десятиліття все більшого значення набувають питання біологічної безпеки та біологічної етики. На жаль прогрес і мораль можуть рухатись різними шляхами…

Про те, що робота стосовно створення нових видів мікроорганізмів ведеться постійно, неодноразово офіційно повідомляли урядові та корпоративні лабораторії різних країн. Наприклад, свого часу в одній із лабораторій США в геном вірусу грипу було «вмонтовано» генетичний матеріал збудника ботулізму, код якого відповідає за синтез найстрашнішої біологічної отрути на планеті — ботулотоксину. В результаті було отримано вірус грипу, який, лишень на хвилинку вдумайтесь, був здатний синтезувати ботулотоксин. Насправді, було створено вірусний збудник ботулізму з повітряно-крапельним шляхом передачі та здатністю до самовідтворення.

Подібним чином було «схрещено» аденовірус та збудник правцю. Отримали, як неважко здогадатись, «вірусний» правець з повітряно-крапельним шляхом передачі. Такі дослідження велись офіційно та були санкціоновані відповідними державними органами. Після завершення експериментів усі новостворені генетично модифіковані збудники було знищено, але не існує гарантії, що подібні досліди не проводитимуть інші особи у інших лабораторіях з метою шантажу чи терору.

— У цьому контексті, яка Ваша думка стосовно останнього епідеміологічного «хіта» — вірусу свинячого грипу? Існує навіть версія, що він має антропогенне штучне походження…

— У будь-якому випадку не слід одразу беззаперечно стверджувати, що кожен новий збудник досі невідомої інфекційної хвороби має штучне походження. Некомпетентні висновки та інформаційні спекуляції не кращим чином впливають на психологічний стан суспільства.

Що стосується так званого свинячого грипу, то вважаю, що вірус-збудник даного захворювання є наслідком природної еволюції та видозміни вірусу грипу А і одним з його штамів. Нагадаю, що ВООЗ визначила формулу збудника свинячого грипу — вірус А/Н1N1.

Річ у тім, що чимало вірусів, у тому числі й патогенних, циркулює в природі й поза організмом людини. Їхніми носіями можуть бути різні представники фауни, зокрема, вірус грипу було виявлено в організмі свиней. У принципі, це й не дивно. Свині часто хворіють практично тими самими хворобами, що й люди. Вони можуть хворіти як на «свинячий», так і на людський грип, тому їхній організм може бути своєрідним природним «резервуаром та інкубатором». В організмі свині вірус грипу може видозмінюватись, набувати нових властивостей, в результаті чого утворюються його нові штами чи навіть типи. Швидше за все, це відбулося й з вірусом людського грипу, в результаті чого і з’явився вірус А/Н1N1 — вірус свинячого грипу, на який першими захворіли працівники свиноферм у Мексиці. Він здатний передаватись також від людини до людини. Не можна виключити, що А/Н1N1 продовжуватиме еволюціонувати — змінюватись та набувати нових властивостей, що, в принципі, притаманно практично всім вірусам грипу А.

Таким чином, можна вважати, що відбувається закономірний у мікробіологічному світі еволюційний процес і участь людини в ньому виключити в принципі неможливо. Завдання людства — навчитись попереджати та боротись з біологічною загрозою для себе.

— Наскільки реальною є небезпека пандемії свинячого грипу, її можливі наслідки?

— На сьогодні на це захворювання у світі занедужало близько 20 тис. осіб. Переважно перебіг хвороби має легку форму, однак зареєстровані десятки летальних випадків. Попри весь інформаційний ажіотаж, у принципі, говорити про пандемію ще рано. У світі на різні форми людського грипу хворіє набагато більше людей, загальна смертність від грипу є також набагато більшою. У США, наприклад, щорічно від ГРВЗ, грипу та їхніх ускладнень помирає 30–40 тис. осіб. Останню пандемію грипу на планеті було зареєстровано у 1968 р. — тоді померло близько 1 млн осіб. Як би цинічно це не звучало, однак кількість загиблих не є надто великою. Порівняйте з кількістю людей, що гинуть на дорогах! Причиною цього є насамперед те, що людство вже навчилось доволі ефективно передбачати, попереджати та протистояти епідеміям багатьох інфекційних захворювань.

Певний ажіотаж навколо свинячого грипу пов'язаний з тим, що саме до вірусу А/Н1N1 зараз прикута надзвичайна увага внаслідок того, що його геном зазнав чималих змін. Це, в принципі, правильно. З одного боку вчені та лікарі мають досконало вивчити цей вірус, знайти ефективні методи профілактики та лікування, максимально точно передбачити його подальшу «поведінку». З іншого — ті заходи загальної профілактики на планеті, яких вжили уряди багатьох країн за рекомендацією ВООЗ, не можна вважати зайвими. Нагадаю, що ВООЗ ступінь епідемічної загрози від свинячого грипу свого часу визначила як V з VI максимально можливих. Зараз рівень епідемічної небезпеки знижено. Обмеження щодо свободи міжнародного пересування людей, суворі карантинні заходи на туристичних маршрутах та в організованих колективах були на певному етапі виправданими. Подібні засоби профілактики можна вважати своєрідним тренуванням людства та окремих держав для запобігання пандемії інших, дійсно надзвичайно небезпечних інфекційних захворювань. За теперішнього рівня міграції людей, швидкості та чисельності їх пересування між містами, державами та континентами варто бути готовими до того, що й швидкість і масштаби розповсюдження інфекційних хвороб, у тому числі й грипу, є надзвичайно великими. В таких випадках надлишок державного та суспільного контролю зайвим дійсно не буває… При цьому слід відрізняти об’єктивну інформацію від ажіотажу.

Таким чином, вважати свинячий грип «початком апокаліпсису» не варто. Швидше за все, це захворювання стане ще однією формою людського грипу. Вірус А/Н1N1 має бути всебічно вивчений, адже не виключено, що він може стати «батьком» нового пандемічного штаму. Сучасний розвиток вірусології створив унікальну можливість відслідкувати процес «творення» нового пандемічного штаму вірусу грипу. Нинішній потенціал цієї науки має бути повністю використаний.

— Чи загрожує Україні свинячий грип? Яка взагалі епідеміологічна ситуація в нашій державі?

— Від будь-якої епідемії грипу не може бути гарантовано захищена жодна країна, навіть найбільш розвинена. В Україні до останнього часу (на початок червня — прим. автора) офіційно зареєстровано один випадок захворювання на грип, можливо, свинячий. Думаю, що певною мірою завдячувати цьому маємо і профілактичним засобам, яких було вжито на вимогу МОЗ України, і, так би мовити, «везінню». Якщо все ж таки цей вид грипу і проникне на територію нашої держави, то не слід панікувати. Розвиток захворювання та прогноз навряд чи будуть суттєво відрізнятись від ситуації, що в більшості європейських держав. Чогось надзвичайного, будемо сподіватись, не трапиться.

В останнє десятиліття у сезонній захворюваності переважали різні ГРВЗ: парагрип, аденовірусні інфекції. «Класичний» грип був рідкістю. Однак щорічні нагадування про очікувану сезонну епідемію грипу і необхідність щеплення проти нього призвели до того, що люди вже й самі стали менше довіряти прогнозам, а кількість бажаючих зробити щеплення постійно зменшувалась. «Бавитись» зі свідомістю людей не можна: не дай Боже реальної епідемічної загрози… Люди в неї просто можуть не повірити, і наслідки тоді будуть дуже серйозними.

Щодо загальної епідеміологічної ситуації в Україні, то перш за все дуже непокоїть недостатня увага держави до інфекційної захворюваності. Важливою проблемою вітчизняної медицини є некоректне ведення медичної статистики щодо останньої.

Наприклад, констатується, що за рік в Україні на ГРВЗ хворіє близько 10–12 млн осіб. Однак при цьому відсутнє хоча б приблизне етіологічне розшифрування. Маніпуляції термінами «ГРВЗ» та «грип» приводять до того, що вся сезонна захворюваність на ГРВЗ може перетворитися на грип і навпаки, залежно від бажання. Виявляти збудника дуже важливо, особливо в умовах напруженої епідеміологічної обстановки. Лише за цих умов можна вжити адекватно ефективних профілактичних та лікувальних заходів. До речі, існує близько 300 різних вірусів — збудників ГРВЗ. Їхні властивості та потенціал не вивчені, тому можна припустити, що частина з них в подальшому може спричинити епідемію. Руку на «епідеміологічному» пульсі суспільства, держави та планети слід тримати завжди, тому що науково-технічний прогрес аж ніяк не може гарантувати людству абсолютну безпеку. Певним чином це має стати частиною конструктивної державної політики, адже епідеміологічне благополуччя суспільства є основою його існування взагалі.

Враховуючи сказане вище, дуже раджу колегам — медичним працівникам — дбати про своє здоров’я. Медична маска на обличчі лікаря під час прийому, а тим більше під час проведення лікувально-діагностичної роботи, має бути твердим правилом. Самі не нехтуйте специфічною активною профілактикою, регулярно проходьте медичні огляди та лабораторне обстеження. Медичні працівники, які проводять інвазивні маніпуляції, мають одягати не лише маску та гумові рукавички, а й спеціальні захисні окуляри. Знаю, про що кажу. На жаль, випадків зараження медичних працівників гепатитами з парентеральним механізмом передавання під час виконання професійних обов’язків доволі багато. Так, за неофіційними даними, рівень інфікованості вірусними «трансфузійними» гепатитами серед медичних працівників становить 4–5%. Переконаний, що за відповідних умов подібні випадки мають бути на законодавчому рівні визнані професійними захворюваннями, має бути розроблена повноцінна система соціального захисту медичних працівників та професійної адаптації.

Бережіть себе, шановні колеги, турбуйтесь про здоров’я своїх рідних та дбайте про пацієнтів!

Бесіду вів Олександр Сіроштан, фото Євгена Чорного