Нам випала велика честь бути інформаційним партнером другого етапу Всеукрашської олімпіади з терапії. Пропонуємо до уваги читачів репортаж зі студентських змагань за право називатись кращими в Україні.

Для багатьох українських студентів-медиків, викладачів та клініцистів квітень був особливим: напередодні світлих Пасхальних свят наша столиця, а точніше, кафедра внутрішньої медицини № 2 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, приймала другий, фінальний, етап Всеукраїнської олімпіади з терапії. Ця подія є важливою не лише для вітчизняної вищої медичної школи, а й для практичної медицини, адже подібні олімпіади дають змогу здібним та талановитим студентам, які в майбутньому мріють стати відомими лікарями, проявити себе та продемонструвати свої знання та вміння перед провідними фахівцями галузі. Олімпіада, якщо хочете, є своєрідною кузнею елітних кадрів для вітчизняної медицини. Тому цілком зрозумілий інтерес до цієї події не лише багатьох відомих українських лікарів, освітян та науковців медичної галузі, а й нашого журналу, назва якого в даному випадку більш ніж символічна — «Therapia». Нам випала велика честь бути інформаційним партнером другого етапу Всеукраїнської олімпіади з терапії. Пропонуємо до уваги читачів репортаж зі студентських змагань за право називатись кращими в Україні.

Нагода приймати фінал (другий етап) Всеукраїнської олімпіади з терапії та бути головним організатором проведення вперше випала НМУ ім. О.О. Богомольця. Це почесна та надзвичайно відповідальна місія, яка водночас свідчить про належний рівень та потенціал вишу — сторони, яка приймає, довіру до організаторів. У цьому переконаний проректор НМУ, член-кореспондент АМН України Олександр Яворовський, який привітав учасників олімпіади від імені керівництва вишу. Місце проведення заключного етапу олімпіади визначається МОЗ та Міністерством освіти та науки (МОН) України, які беруть до уваги ранг того чи іншого медичного вишу, його потенціал та авторитетність професорсько-викладацького складу. Достойних вишів в Україні чимало, але право проводити щорічний фінальний етап олімпіади отримує лише один. Тому НМУ ім. О.О. Богомольця доклав усіх зусиль для того, аби виконати цю почесну місію на високому рівні. Безпосереднім організатором та стороною, яка приймає, було обрано кафедру внутрішньої медицини № 2, яку очолює професор, доктор медичних наук Катерина Амосова. На завершення привітання О. Яворовський побажав учасникам олімпіади цікавих та вдалих змагань, а також зазначив, що такі заходи — чудова можливість знайти нових друзів, колег та однодумців. Проректор висловив переконання, що кожному учаснику олімпіада піде на користь і студентам буде про що згадати. Також О. Яворовський запросив учасників олімпіади відвідати відомі серед медичної та освітянської громади музеї НМУ — музей мікроскопів, патоморфологічний та анатомічний.

У своєму ексклюзивному інтерв’ю для журналу «Therapia» О. Яворовський зазначив, що учасниками заключного етапу олімпіади з терапії стають найталановитіші студенти різних вітчизняних медичних вишів, які продемонстрували найкращі знання під час «внутрішніх» олімпіад, що організовувались тим чи іншим навчальним закладом. Таким чином, другий етап — своєрідне змагання різних українських терапевтичних шкіл, чимало з яких добре відомі та визнані за кордоном.

Визначити кращих з кращих — почесне завдання для кожного медичного вишу, якому випала честь проводити другий етап олімпіади, тому НМУ вдячний МОЗ та МОН України за довіру. Цьогорічне обрання НМУ місцем проведення не випадковість: його студенти вже чимало років є переможцями багатьох всеукраїнських олімпіад з різних дисциплін. НМУ є одним з лідерів не лише серед медичних вишів, а й серед «класичних» університетів за кількістю переможців всеукраїнських студентських олімпіад на тисячу учасників. Взагалі рівень знань, які демонструють українські студенти-медики під час різних олімпіад, є доволі високим, що додає оптимізму щодо кадрового майбутнього вітчизняної системи охорони здоров’я.

Однією із запорук, що цьогорічний фінал Всеукраїнської олімпіади з терапії буде проведений достойно, є високий, якщо хочете, європейського рівня професіоналізм співробітників кардіологічної й ревматологічної клініки столичної Жовтневої (Олександрівської) лікарні, фахівців кафедри внутрішньої медицини № 2 НМУ та її керівника — професора, доктора медичних наук Катерини Амосової.

З привітанням до учасників другого, заключного, етапу олімпіади звернулась головний організатор цьогорічних змагань — завідуюча кафедрою внутрішньої медицини № 2, член-кореспондент АМН, професор, доктор медичних наук Катерина Амосова. На початку свого виступу вона уточнила деякі організаційні аспекти олімпіади, з якими наш журнал вирішив ознайомити читачів, аби краще відобразити «ефект присутності». Отже, в цьому році учасниками фінального етапу Всеукраїнської олімпіади з терапії стали 27 студентів з різних медичних вишів. Завдання олімпіади складаються з трьох частин: відповіді на тестові запитання, практична частина — робота біля ліжка хворого, під час якої студенти мають продемонструвати свої практичні навички, та вирішення клінічних ситуаційних завдань. За їх знання та вміння журі виставлятиме бали. Після першого та другого турів третина студентів, які наберуть найменшу кількість балів, вибувають.

Журі у кількості 10 чоловік було представлено викладачами з різних медичних вишів, провідними фахівцями терапевтичної галузі, відомими лікарями-клініцистами, провідними науковцями з профільних науково-дослідних інститутів. Подібний принцип дав змогу об’єктивізувати оцінювання знань та вмінь студентів.

Окремо К. Амосова подякувала українським представництвам фармацевтичних компаній, які надали фінансову допомогу в організації та проведенні заключного етапу олімпіади: Nycomed, KRKA, Servier, Ranbaxy, Sanofi-Aventis.

Також, на думку голови журі, важливо, що заключний етап Всеукраїнської олімпіади з терапії висвітлює одне з провідних медичних видань — журнал «Therapia». Професійна громада має бути в курсі подій, які є знаковими для вітчизняної медичної галузі.

Інші члени журі в привітальному слові побажали учасникам олімпіади успіхів, наснаги та перемог. Усі фіналісти вже є переможцями, оскільки кожен з присутніх студентів у своєму виші продемонстрував найкращі знання з терапії. Талановита молодь завжди має перемагати в професії та житті.

Коли студенти приступили до виконання тестових завдань, у членів журі з’явилась вільна хвилинка і кореспондент нашого журналу попросив декого з них висловити своє ставлення до практики проведення подібного роду олімпіад з терапії зокрема та медичних дисциплін загалом, а також дати оцінку змісту та методам проведення фіналу. Отже, яку оцінку члени журі ставлять самому заходу?

Юрій Мостовой, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова:

— Олімпіади з тих чи інших предметів — добра традиція, яка дає змогу підтримувати належний рівень професійної конкурентності серед студентів. У житті, професії, науці та безпосередньо під час змагань завжди спрацьовує олімпійський принцип — «перемагає найсильніший». Зараз йдеться про найталановитіших, найбільш здібних, добре підготовлених теоретично та практично. У фіналі Всеукраїнської олімпіади з терапії беруть участь кращі з кращих студентів — переможці вишівських олімпіад. Тому олімпіада — добра нагода певним чином оцінити якість різних методологій навчання. Окрім того, подібного роду змагання між студентами-медиками — ефективний спосіб проводити «селекцію» майбутніх провідних кадрів для української системи охорони здоров’я. Тому було б дуже добре, якби переможці чи навіть фіналісти медичних олімпіад відповідним чином заохочувались державою — мали суттєві пільги під час реалізації своїх професійних та академічних прав — на вступ до магістратури, ординатури, аспірантури, мали реальну можливість працювати у провідних профільних клініках чи інститутах. Студенти — переможці олімпіад з нашого університету, наприклад, мають змогу після закінчення вишу залишитись працювати на профільній кафедрі та продовжувати розвивати свої професійні здібності. Таких студентів наразі достатньо, їх, як, можливо хтось вважає, не стало менше порівняно з минулими періодами. Просто молоді люди завжди є певним відображенням особливостей суспільства та свого часу. Теперішні студенти більш розкуті, розкриті до спілкування, цікавляться багатьма речами. Завдання держави та системи освіти — підтримувати талановиту молодь, надавати їй можливість розвивати свої здібності на користь людей. Важливу роль у цьому і відіграють подібні олімпіади. Тому я дуже вдячний організаторам, які зробили все від них залежне задля того, аби учасники мали змогу працювати у гідних та комфортних умовах. Другий етап олімпіади організовано дуже професійно!

Олена Коваль, професор кафедри госпітальної терапії № 2 Дніпропетровської державної медичної академії.

— Членом журі фіналу Всеукраїнської олімпіади з терапії доводиться бути вперше. Відверто та без перебільшення можу сказати, що працювати в складі журі на кафедрі, яку очолює Катерина Амосова, є честю для кожного. Тому відразу, як дізналась, що організатором фіналу Всеукраїнської олімпіади з терапії цього року буде кафедра внутрішньої медицини № 2 НМУ ім. О.О. Богомольця, жодних сумнівів щодо високого та професійного рівня проведення студентських змагань не було. Дійсно, всі мають змогу переконатись, що захід організовано чітко, сам конкурс проводиться методично грамотно, поєднує належні педагогічно-професійні вимоги та, що дуже важливо, повагу та колегіальне ставлення до студентів.

Олімпіада — чудова нагода підвищити свій фаховий рівень не лише студентам-учасникам, а й викладачам — членам журі з інших медичних вишів. Це стосується не лише принципів організації, а й самого змісту: під час олімпіади на обговорення присутніх часто виносять цікаві актуальні питання з медичної практики, рішення щодо яких приймається колегіально. Окрім того, для багатьох студентів можливість побувати в одній з провідних українських клінік, поспілкуватись з відомими лікарями та педагогами вже є стимулом та заохоченням. Участь у подібних заходах допомагає студентам стати особистостями, професіоналами, справжніми людьми.

Окремо хочу звернути увагу на вдалу оригінальну відмінність цьогорічного фіналу Всеукраїнської олімпіади з терапії. Йдеться про есе, які організатори попросили студентів-учасників заздалегідь підготувати. Ці письмові роботи, на мій погляд, є гармонійним поєднанням науки та творчості, що свідчить про високий рівень професійної підготовки вітчизняних студентів-медиків та, якщо хочете, про їх людяність та гуманізм — якості, про які лікар не має права забувати.

Взагалі, обстановка на олімпіаді комфортна, колегіальна, немає заангажованості чи якоїсь забюрократизованості процесу, йде спокійна співпраця професіоналів: викладачів — членів журі та студентів-учасників. Тому я висловлюю вдячність організаторам та зичу всім присутнім здоров’я, злагоди та добра!

Іван Катеринчук, завідуючий кафедрою госпітальної терапії Української медичної стоматологічної академії.

— Перш за все зазначу, що професійно організовані олімпіади з медичних дисциплін, на кшталт цьогорічного фіналу, є важливим внеском до загального реформування української системи медичної освіти. Йдеться в першу чергу про запровадження на українських освітянських теренах принципів Болонської системи. Щодо системи медичної освіти, то в Україні вона й повинна являти собою раціональне поєднання тестового контролю знань, оцінку теоретичної та практичної підготовки студентів-медиків. Головне — не «перестаратись» і не втратити той багаторічний досвід та власні ефективні методи підготовки майбутніх лікарів, які притаманні перевіреній часом українській медико-педагогічній школі, поєднувати передовий світовий освітянський досвід з власними ефективними методиками. Прикладом цього є Всеукраїнська олімпіада з терапії серед студентів медичних вишів: кращі серед студентів-фіналістів виявляються поетапно — після тестового контролю, «роботи з пацієнтом» та вирішення клінічних завдань, які потребують максимальної мобілізації всіх знань та вмінь. Грамотно організовані олімпіади сприяють реформуванню та удосконаленню системи підготовки спеціалістів для системи охорони здоров’я, дають змогу сформувати потужний кадровий потенціал, виявити кращих з кращих студентів. Переконаний, що учасники цьогорічної олімпіади з терапії після повернення до своїх вишів зможуть передати колегам дух змагань, бажання наполегливо працювати, щоб бути кращими фахівцями. Це можна поєднати із подорожжю олімпійського вогню по планеті, недаремно ж сьогоднішній захід також цілком справедливо називається «олімпіадою». Учасникам бажаю натхнення, щастя, успіхів у навчанні та роботі. Окремо висловлюю подяку організаторам другого етапу олімпіади — співробітникам кафедри, що приймає, та персонально її керівнику Катерині Амосовій. Моя думка щодо цієї людини однозначна та непохитна — вона чудовий організатор та великий фахівець, достойно продовжує справу свого батька, а це, повірте мені, найпочесніша відзнака.

Віктор Орловський, професор кафедри терапії Медичного інституту Сумського державного університету.

— За більшістю принципів організації фінал Всеукраїнської олімпіади з терапії схожий з відбірковими змаганнями у вишах. Однак, що відразу є очевидним, цьогорічна заключна олімпіада характеризується перш за все демократичними та колегіальними принципами з організації та проведення. Об’єктивність — інша важлива риса, адже членами журі здебільшого є працівники іногородніх медичних вишів, різних профільних клінік та науково-дослідних інститутів. Велика честь оцінювати знання наших учнів — кращих студентів медичних вишів, талановитих майбутніх лікарів. У свою чергу, талант і старання мають відповідним чином заохочуватись не лише силами організаторів олімпіад, а й на рівні міністерства та окремих вишів. Судентам-призерам має бути гарантована можливість післядипломного навчання, працевлаштування до провідних клінік. У нашому виші, наприклад, переможці олімпіад отримують грошові премії. Кадри — найбільша цінність будь-якої галузі, тому кожен з викладачів має особисто перейматись їх підготовкою.

Щодо рівня знань теперішніх студентів-медиків, він, на мою думку, є більш багатогранним: молоді люди ерудовані, приділяють увагу вивченню іноземних мов, а за рівнем знань та вмінь можуть дати фору студентам багатьох іноземних медичних вишів, у тому числі й європейських. Тому їх потенціал треба берегти та розвивати, і я дуже вдячний організаторам олімпіади за якісну роботу та важливий внесок до всеукраїнської медико-педагогічної школи.

Тамара Шеховцева, доцент кафедри внутрішніх хвороб № 3 Запорізького державного медичного університету:

— Як один з організаторів минулорічних фіналів Всеукраїнської олімпіади з терапії, можу зазначити, що ця робота є дуже непростою. Тому гідно оцінюю високий рівень організації цьогорічного конкурсу: організатори попрацювали чітко та якісно. Дотримано всіх належних стандартів з організації подібних заходів, етапність та зміст завдань олімпіади є правильними та абсолютно логічними. Для кожного з видів завдань характерні свої олімпійські емоції та дух змагань. Правильно, що переможці виявляються за сумою балів після кожного з етапів. Об’єктивність оцінювання гарантується достатнім суддівським кворумом та складом журі — 10 провідних фахівців з різних медичних вишів, лікувально-профілактичних закладів, дослідницьких установ. Досвід свідчить, що особливі емоції у студентів викликає другий тур фінальних змагань — демонстрація практичних вмінь, робота біля ліжка хворого. Особисто я на цей етап звертаю особливу увагу. Кваліфікований терапевт має дуже добре володіти усіма видами фізикальних методів обстеження пацієнтів — огляд, перкусія, аускультація тощо. Терапевт перш за все працює очима, руками та вухами. Не слід беззаперечно сподіватись лише на результати інструментальних методів обстеження. На жаль, трапляються випадки, коли студенти-фіналісти не зовсім досконало володіють фізикальними методиками. Тому хочу звернути увагу своїх колег-викладачів на цей момент. Але, як кажуть, помилок не робить лише той, хто нічого не робить… Старання, вміння та рівень знань наших студентів здебільшого сумнівів не викликають. Тому кращі з них мають отримати достойні нагороди: гарантії на вступ до магістратури, ординатури, аспірантури тощо. Більше того, випускаючі кафедри не повинні забувати про талановитих студентів, особливо призерів олімпіад, сприяти їх подальшому розвитку як лікарів, науковців, педагогів. Бажаю учасникам олімпіади вдалих змагань, професійного розвитку та талану! Ну й звичайно — вдало скласти літню сесію!

Як кажуть, цей одвічний олімпійський принцип ніхто не скасовував… Після першого туру фіналу олімпіади — тестових завдань — третина студентів, які набрали найменшу кількість балів, були змушені залишити «естафету». Нашому виданню, по суті незалежному спостерігачу, пощастило бути свідками того, як студенти-фіналісти демонстрували свої практичні вміння «біля ліжка хворого» та давали відповіді з клінічних запитань. Відчуття одне — гордість та задоволення, що зовсім скоро штат вітчизняних лікарів поповнять дуже талановиті та здібні студенти. Окрема подяка вишам, які готують такі кадри. Великої напруги, безпідставних надмірних хвилювань, різного роду непорозумінь ми не помітили. Відбувалася нормальна робота, журі та студенти спілкувались як колеги, складалось враження, що йде серйозна співпраця між лікарями — теперішніми та майбутніми, а визначення переможців олімпіади — об’єктивний послідовний процес. Більше того, виконання клінічних завдань (до останнього туру було допущено третю частину фіналістів) не було схоже на «сухі» відповіді на запитання, по суті відбувалось колективне обговорення актуальних проблем невідкладних станів у терапевтичній практиці. Тестові завдання були побудовані таким чином, що студенти та члени журі — представники різних вітчизняних терапевтичних і медико-педагогічних шкіл мали змогу обмінятись професійними думками, навіть повчитись один в одного.

Звернула на себе увагу сама методика оцінювання знань студентів під час заключного туру олімпіади — члени журі відкритим голосуванням виставляли оцінки за кожну відповідь: від «1» до «5» балів. Таким чином, кожен із студентів міг «у балах» порівняти свою відповідь з відповідями своїх колег. Прозорість та об’єктивність оцінювання — одна з головних складових якості будь-якого конкурсу чи змагання.

За результатами всіх турів заключного етапу Всеукраїнської олімпіади з терапії було визначено призерів: перше місце посіла студентка VI курсу НМУ ім. О.О. Богомольця Анна Кісєльова; друге місце на олімпійському п’єдесталі дісталося Тетяні Потупаловій, студентці V курсу Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського; третє розподілили між собою Оксана Сіренко, студентка V курсу Дніпропетровської державної медичної академії, та Лідія Олійник, студентка VI курсу Медичного інституту Сумського державного університету. В окремій номінації — «приз симпатій журі» — переміг Дмитро Лопін, студент VI курсу Харківського національного медичного університету.

Переможці та учасники фіналу Всеукраїнської олімпіади з терапії отримали відповідні дипломи та сертифікати, а також були нагороджені цінними призами — сучасними фонендоскопами.

Редакція журналу також не залишилась осторонь: призерів олімпіади було нагороджено іменними сертифікатами з річною передплатою на комплект видань: «Therapia», «JAСС», «Clinical Gastroenterology and Hepatology», «THE LANCET Neurology», «THE LANCET Oncology». Ми щиро вітаємо призерів та учасників другого етапу Всеукраїнської олімпіади з терапії з перемогою! Так-так, перемогли всі, хто дійшов до фіналу, адже в день проведення олімпіади на кафедрі внутрішньої медицини № 2 НМУ зібралися найкращі студенти-«терапевти» з усієї України. Підтвердженням є висока оцінка їхніх знань викладачами з альма-матер та журі фінального етапу змагань. Бажаємо студентам стати справжніми фахівцями, зайняти достойне місце у професії та житті! Ми віримо у вас і завжди будемо раді допомогти корисною якісною інформацією!

На завершення олімпіади члени журі й студенти подякували організаторам — співробітникам кафедри внутрішньої медицини № 2, кардіологічної та ревматологічної клініки Олександрівської лікарні та персонально Катерині Амосовій за високий рівень організації й професійне проведення фіналу олімпіади, теплий гостинний прийом, душевну теплоту, по-щирому добре ставлення. Щодо оцінки роботи організаторів, то всі члени журі та студенти-учасники були єдині у своїх переконаннях — їхня праця заслуговує на найвищий бал. Наш журнал із цим цілком згоден.

Можемо також зауважити, що за два дні кожен з учасників знайшов собі нових товаришів, колег, однодумців, покращив професійний рівень. Такі події завжди заслужено залишають добрі спогади у серцях.

Слово переможцям

Без коментарів переможців олімпіади картина була б неповною, тому із задоволенням надаємо їм слово.

Анна Кісєльова:

— До цього мені тричі доводилось брати участь у всеукраїнських змаганнях з різних медичних дисциплін. Олімпіада з терапії цікава перш за все тим, що студенти мають продемонструвати більш широкий спектр знань та практичних навичок, що потребує від учасників серйозної підготовки, концентрації уваги та сил. По суті, олімпіада з терапії — своєрідний комплексний «екзамен» з багатьох терапевтичних дисциплін. Зміст олімпіади визначає складність її організації, що, в свою чергу, є першорядним фактором, який визначає якість роботи як учасників, так і членів журі. Тому ми дуже вдячні господарям заходу — кафедрі внутрішньої медицини № 2 НМУ та її завідуючій Катерині Амосовій за якісну підготовку до олімпіади, чуйне ставлення, розуміння, колегіальність та позитивні емоції. Зі свого досвіду можу сказати, що це одна з найкращим чином організованих олімпіад, у яких мені доводилось брати участь.

Також, користуючись нагодою, хочу внести пропозицію щодо оптимізації регламенту фінальних етапів олімпіад з терапії чи інших медичних дисциплін. На мою думку, у вільний час, який з’являється у студентів після виконання завдань першого дня, можна організувати колективні відвідини відомих клінік, інститутів, клінічних відділень тощо. Це, в першу чергу, буде цікаво іногороднім студентам.

Окрему подяку висловлюю журналу «Therapia» за цікаву інформацію, яка є корисною не лише для лікарів, а й для студентів. Тому приз від видання — річна передплата — не лише приємні емоції, а й реальна користь.

Тетяна Потупалова:

— За якістю та змістом цьогорічний фінал Всеукраїнської олімпіади з терапії майже досконалий. Знаю, що кажу, бо для мене ці змагання вже восьмі серед різних медичних дисциплін. Переконана, що якість подібних заходів більше залежить від старань безпосередніх організаторів, ніж від загального стану речей у тій чи іншій сфері, тому організаторам — моя щира повага та найвища оцінка. Окремо хочеться наголосити на об’єктивності та прозорості в оцінюванні учасників. Приємно відзначити й те, що практично всі мої колеги продемонстрували високий рівень знань та вмінь: суттєвого «розриву» між нами не було — усі були гідні стати фіналістами Всеукраїнської олімпіади з терапії. Випадкових людей не було і це дуже приємно.

Маю також певні пропозиції щодо оптимізації формату подібних заходів у подальшому. На мою особисту думку, раціонально буде більше уваги приділяти роботі з результатами сучасних методів інструментальних досліджень. Крім того, є сенс із спірних питань влаштовувати невеличкі лекції-тренінги чи практичні заняття — на 1–2 год максимум. Протягом цього часу можна вирішити чимало контроверсійних, на думку студентів, олімпіадних завдань, а різні терапевтичні школи можуть відкоригувати свої погляди на деякі проблеми галузі чи уніфікувати стандарти — таким чином підсилюється дидактичний елемент конкурсу.

Загалом враження надзвичайно позитивні. Організаторам щиро бажаю не втрачати оптимізму, знаходити натхнення у шліфуванні наших талантів, здоров’я та наснаги! Для журналу «Therapia» скромна порада: чи не варто проаналізувати можливість запровадження спеціальної рубрики для майбутніх лікарів — студентів. Ваш потенціал дає змогу зробити наступний рішучий крок у розширенні читацької аудиторії. І до зустрічі на нових олімпіадах!

Оксана Сіренко:

— Приємно брати участь в олімпіаді, коли ставлення до її учасників об’єктивне та доброзичливе, відчувається колегіальна підтримка не лише від інших студентів-учасників, а й від членів журі. Саме ці складові характерні для цьогорічного фіналу, атмосферу якого можу сміливо назвати дуже позитивною та незабутньою для кожного учасника. Окремо слід відзначити прозору та доступну для ознайомлення систему оцінювання професійного рівня студентів. Коли в аудиторії панує дух змагань та здорові амбіції, всім дуже важливо знати, що продемонстровані знання та практичні навички будуть оцінені адекватно, а результати та принципи роботи журі не є таємницею.

Приємно також, що олімпіада об’єднала найкращих студентів, які цікавляться терапією. Високий рівень підготовки учасників — серйозна передумова успіху будь-якого заходу. Так, на мій погляд, слід відзначити професіоналізм студентів з Києва та Тернополя. Завжди хтось демонструє результати, кращі за інші, на які треба орієнтуватись, щоб самому стати сильнішим. Взагалі, цьогорічна олімпіада — чудова можливість для спілкування між студентами з різних медичних вишів, налагодження нових професійних, колегіальних та навіть дружніх контактів. Організаторам ми дуже вдячні за таку можливість! Всім добра та здоров’я!

Лідія Олійник:

— Почну, як кажуть, з кульмінації олімпіади — вручення дипломів та призів. Це неповторні позитивні емоції. Дуже приємно з рук провідних фахівців-терапевтів отримати речі, які допоможуть у подальшому професійному розвитку. Йдеться в першу чергу про сертифікат та комплексну передплату від редакції журналу «Therapia». За це вам окрема подяка. Давно знайома з журналом, зміст цікавий та корисний, мені особисто імпонують кардіологічні рубрики.

Організаторам дякую за хорошу організацію олімпіади та доброзичливе ставлення до учасників. Щиро кажучи, особисто в мене склалося враження, що сьогодні ми склали один з найважливіших іспитів. Погодьтесь, наші знання оцінювали не лише відомі лікарі з усієї України, а й студенти — інші учасники олімпіади. Приємно, коли твоя відповідь варта того, щоб її уважно вислухали та оцінили. Ну, а уваги та щирого відкритого ставлення до студентів не бракувало. Дякую всім і бажаю успіхів на професійному шляху!

Дмитро Лопін:

— За принципом організації та змістом особливо сподобався третій тур олімпіади — доповідь на трибуні про виконання клінічного завдання. Приємне хвилювання та емоційний підйом — відчуття, які виникають, коли відстоюєш свою точку зору перед поважним журі, і відразу отримуєш оцінку за свої старання. Це справді приклад об’єктивної та прозорої роботи комісії. Скажу відверто, що відчути цей азарт можна було б дозволити всім студентам-фіналістам — не проводити «відсів» після кожного туру фінальної олімпіади. Можливо, зі мною погодяться, і наступні змагання будуть проведені саме в такому форматі. Щодо іншого — жодних нарікань чи зауважень, організація, проведення та методика оцінювання — все на вищому рівні! Щиро дякуємо!

Другий (заключний) етап Всеукраїнської олімпіади з терапії відбувся… Високий рівень його організації не викликає жодних сумнівів. Це засвідчили як члени журі, так і студенти-учасники. Яких зусиль та старань коштувало це господарям олімпіади — стороні, яка приймає? Розповісти про це ми попросили Катерину Амосову:

— Ректор нашого вишу, член-кореспондент АМН України, професор Віталій Москаленко велику увагу приділяє гідному представництву НМУ на всіх українських студентських олімпіадах «на виїзді» та організації «вдома», оскільки це визначає його обличчя і авторитет. Задовго до проведення олімпіади ми мали звітувати перед Вченою радою щодо бачення організації заходу, починаючи від регламенту й закінчуючи «культурною програмою» для учасників, і отримали від ректора цінні поради. Підвести університет ми не мали права. Я дуже вдячна всім співробітникам кафедри та клініки за велику допомогу, розуміння та самовіддану працю в організації олімпіади. Особлива подяка — доценту кафедри Ігорю Прудкому, ентузіазм та наполегливість якого стали запорукою якості роботи та вичерпного змісту олімпіади. Нам дуже пощастило, що І. Прудкий в минулому році супроводжував наших студентів на фінал олімпіади з терапії, який проходив у Івано-Франківському державному медичному університеті, був членом журі, тому зміг побачити весь процес організації «із середини». Взагалі нам дуже допоміг досвід роботи цього медичного вишу, який провів олімпіаду на класично високому рівні та, якщо хочете, в прогресивному європейському стилі.

Окрема величезна подяка членам нашого журі, які протягом двох днів напередодні Великодня не тільки з ентузіазмом виконували судейську роботу, але й, як на мене, провели цікаве обговорення сучасних технологій викладання медицини і можливостей покращення результатів педагогічного процесу в наших реаліях. Мене особисто завжди цікавила педагогіка вищої медичної школи як наука і мистецтво, яка активно розвивається на Заході, але у нас, на жаль, їй поки що приділяється вкрай мало уваги. На цю тему можна говорити багато…

Однією з головних відмінностей конкурсу в цьому році є те, що кожному із фіналістів заздалегідь було запропоновано написати невеличке есе на тему «Чому я люблю терапію?». Цю роботу вирішено не враховувати під час підведення підсумків олімпіади, однак викладене студентами бачення значимості та перспектив професії терапевта дає змогу скласти картину про можливе майбутнє цієї медичної галузі в Україні.

Щодо рівня підготовки учасників, то всі члени журі були приємно вражені. Дуже приємно, коли є з ким розмовляти, ставити запитання, отримувати фахові відповіді, більше того, практично на професійному рівні обговорювати певні спірні нюанси. Судіть самі, під час виконання клінічних завдань із невідкладних станів деякі з членів журі так захоплювались дискусією зі студентами, що цілком справедливо бачили в них колег, а не поки що майбутніх лікарів. Дуже хочеться, щоб про призерів медичних олімпіад у нас не забували, надавали їм всіляку підтримку, мотивували розвивати свої професійні здібності. Чому б, наприклад, не гарантувати їм вступ до магістратури, ординатури чи аспірантури?

Ми будемо дуже раді, якщо позитивна атмосфера олімпіади через її учасників передасться широкому колу студентства, зацікавить їх приділяти більше уваги терапії, допоможе сформувати правильну точку зору щодо професії лікаря. Зацікавити молодь дуже важливо, особливо зараз, коли медична галузь не відчуває належної підтримки ні від держави, ні від суспільства.