У приміщенні Національної медичної Академії післядипломної ocвіти ім. П.Л. Шупика 18 грудня 2008 р. відбулася прес-конференція на тему «Сучасна допомога при гострому інсульті: український та світовий досвід». Її було організовано в рамках відкритого засідання правління Української асоціації боротьби з інсультом (УАБІ), у роботі якого взяли участь українські медики та спеціалісти з питань інсультної допомоги з Німеччини.

   За словами голови УАБІ Миколи Поліщука, захворюваність на інсульт в Україні досягла рівня пандемії. З вересня цього року асоціація провела акцію вимірювання тиску в кількох містах України. На вулицях було виміряно артеріальний тиск (АТ) у понад 17 тис. людей. Понад 53% обстежених мали підвищений АТ, з них при-близно 37% про це не знали. Майже у 14% було виявлено аритмію, що, як і артеріальна гіпертензія, є одним з найголовніших фактоpiв виникнення інфарктівта інсультів. «За такого поширення АГ та такої низької обізнаності людей про те, що вони ризикують отримати інфаркт або інсульт, у нас чомусь ставка робиться на закупівлю дорогого обладнання, а медикаменти для людей не закуповують», — коментує Микола Поліщук. Якщо ситуація не зміниться, то найближчим часом кожен п''ятий українець матиме шанс померти вiд iнсульту або стати інвалідом.

Під час форуму українські лікарі та їхні німецькі колеги обговорили стан надання неврологічної допомоги пацієнтам з гострим інсультом в Україні та переваги німецької системи допомоги при інсульті, що визнана однією з найкращих у Європі.

За словами Стефана Шваба, президента Німецького товариства невідкладної неврологічної терапії, німецька статистика захворюваності на інсульт не надто відрізняється від української. В Німеччині щорічно фіксують приблизно 200 випадків інсультів на 100 тис. населення. Тобто цереброваскулярні хвороби на сьогодні посідають друге місце серед причин смертності в країнах західної Європи.

Німецький експерт наголошує, що, крім профілактики, важливо забезпечити пацієнтам з інсультом доступ до спеціалізованих відділень інсультної допомоги. Саме створення мережі цільових інсультних відділень (stroke units) в Німеччині за кілька років допомогло зменшити інвалідність серед пацієнтів з гострим інсультом на 10%. «Лікування інсульту в нас спрямовано на те, щоб кожного пацієнта було доставлено в такі центри впродовж певного часового вікна, щоб він отримав доступ до лікування та пройшов необхідну тромболітичну терапію», — розповів професор Шваб. Середня тривалість перебування в інсультному відділенні інтенсивної терапії становить 3–5 днів. Далі пацієнт продовжує терапію в інсультному реабілітаційному центрі. Вартість надання допомоги в умовах інсультного центру доволі висока: регіональний центр на 6 ліжок коштує 600–750 тис. євро щорічно. Проте надання висококваліфікованої допомоги значно покращує прогноз щодо виживання й інвалідизації та, без сумніву, дає і комерційні переваги.

Дещо менш доступна допомога такого рівня у сільській місцевості. Щоб подолати діагностичні та клінічні складнощі для таких районів, було створено систему відеоконференцій для телеконсультацій випадків інсульту, що потребують негайного втручання.

Ця система, вартістю до 800 євро, дає змогу лікареві сільської лікарні отримувати консультацію зі stroke unit цілодобово, 7 днів на тиждень. Якість телеконсультацій постійно моніториться, що означає оцінку візуалізації та аудіосупроводу, задоволеності пацієнта та лікаря. Завдяки консультативній підтримці ефективність надання допомоги в сільських районах значно покращилась.

Пошук можливих шляхів оптимізації лікування пацієнтів з інсультом є надважливою проблемою для української медицини і має бути такою для влади. В рамках заходу відбулось обговорення, присвячене темі «Гострий інсульт — можливості терапевтичного вікна та оптимізація менеджменту допомоги хворим». Участь у дискусії щодо надання догоспітальної та госпітальної допомоги пацієнтам з гострим інсультом взяли науковці, практикуючі лікарі, представники МОЗ України. Наприкінці засідання робоча група УАБІ запропонувала пакет документів для обговорення та ухвалення.

Ігор Гончаров

Фото Євгена Чорного