ЗДС зумовлюють чинники ендогенного і екзогенного походження, серед яких особливого значення набуває аліментарний, а саме недостатнє надходження у травний тракт заліза з продуктів харчування. Тому важливими є не тільки знання поширеності, клінічних проявів i діагностики ЗДС, а й розроблення методів їхньої аліментарної профілактики та аліментарної корекції [1, 6, 11].

Для запобігання ЗДС аліментарного походження необхідне швидке та ефективне надолуження втрат і поповнення запасів заліза в організмі, що можливе за умови своєчасного збільшення надходження цього мікроелемента з їжею.

Ефективним засобом попередження ЗДС аліментарного походження може бути виконання науково обґрунтованих дієтичних рекомендацій, які враховують достатню різноманітність продуктів харчування, раціональне використання продуктів тваринного походження, речовин, що збільшують засвоєння заліза.

На поширення цього захворювання впливають стать i вік обстежених. Ще у 1933 р. L.S. Davidson та співавтори [15] виявили найвразливіші групи населення, до яких віднесли дітей молодшого віку, підлітків, жінок дітородного віку, людей похилого віку. Однак найчастіше залізодефіцит (ЗД) діагностують у жінок дітородного віку та дітей [7, 12–14].

Відзначено, що у жінок через їхні фізіологічні особливості рівень гемоглобіну в середньому на 10–15% нижчий, ніж у чоловіків. За менструальний період у нормі жінка втрачає близько 40 мг заліза [11]. Беручи до уваги цей факт i те, що всмоктування заліза в травному тракті лімітовано i в нормі за добу становить до 2 мг, ми дійшли висновку, що за відсутності достатнього надходження заліза дефіцит цього мікроелемента у жінки за місяць складатиме 10–20 мг, а за рік — 120–240 мг. Усе це призводить до того, що за кілька років у жінки може розвинутись анемія. Такі прості підрахунки підтверджують вплив аліментарного чинника на виникнення та розвиток ЗД.

У дорослих чоловіків потреба в залізі не перевищує надходження, i вони можуть знаходитись шість років на залізодефіцитному раціоні до розвитку залізодефіцитної анемії (ЗДА) [16]. Випадки виникнення анемії у чоловіків можна пояснити переважно або наявністю хронічних крововтрат, або нездатністю засвоювати залізо, ніж недостатністю заліза у раціоні.

Враховуючи вищевикладене, значну кількість випадків ЗДС, а саме ЗДА та латентного (прихованого) залізодефіциту (ЛЗД) діагностують у жінок дітородного віку, що негативно позначається на стані їхньої імунної системи, фізичній та розумовій діяльності, призводить до порушень функцій серцево-судинної, репродуктивної, кровотворної та інших систем організму [6, 13].

Матеріали та методи

Обстежено 204 киянок віком від 16 до 29 років без явних неаліментарних причин виникнення ЗД (вагітність, пологи, годування груддю, патологічна крововтрата, травми, операції, донорство, захворювання, що пов’язані з ЗД тощо), які на момент обстеження навчалися або працювали.

Дані отримано за допомогою триетапного анкетування, проведення первинного та вторинного скринінгу з включенням клініко-фізіологічних, фізико-хімічних, лабораторних та статистичних методів дослідження (для визначення, аналізу кореляційного зв’язку та ступеня достовірності отриманих результатів).

Використовували три види опитувальних карт (відкрита пасивна, відкрита активна та анонімна анкети з тижневим набором основних продуктів харчування та 7-денним раціоном обстежуваних — для отримання даних щодо надходження заліза до організму з раціону), зразки периферійної червоної крові (гемоглобін, еритроцити, кольоровий показник, киснева ємність крові, середній вміст гемоглобіну в еритроциті) та венозної крові обстежуваних (біохімічні показники обміну заліза: залізо сироватки крові, загальна та латентна (непряма) залiзозв’язувальна здатність сироватки крові, коефіцієнт насичення трансферину) — для визначення ступеня дефіциту заліза в організмі жінок. Усього проведено 2083 лабораторних дослідження.

За допомогою комп’ютерної обробки (програма DanKost-2, програми статобробки) було проаналізовано 446 карт-анкет, 728 раціонів обстежуваних за 40 нутрієнтами, які визнано найголовнішими показниками щодо впливу на розвиток ЗДС.

Результати дослідження

Встановлено, що кількість випадків ЗДС досягає 41 600 на 100 тис. даного контингенту, ЗДА реєстрували у 31,1%. За ступенем тяжкості ЗДА серед жінок розподілялась таким чином: легка форма (рівень гемоглобіну від 90 до 120 г/л) — у 96,9%; середня (від 70 до 90 г/л) — у 3,1%; тяжка (нижче 70 г/л) — відсутня.

Оцінка фактичного харчування жінок свідчить про недостатнє надходження до організму легкозасвоюваного заліза (м’яса, м’ясопродуктів, печінки, риби). Так, середньодобове споживання м’яса, м’ясопродуктів нижче за фізіологічні рівні споживання продуктів харчування в Україні (1992) на 15,3%, риби — на 50,8%.

За оцінкою нутрієнтного складу середньодобового фактичного раціону жінок у порівнянні з «Нормами фізіологічних потреб населення в основних харчових речовинах та енергії» (Україна, 1999) [9] встановлено, що споживання білків збільшено на 11,5%, здебільшого за рахунок продуктів рослинного походження. Споживання жирів перевищує норму на 34,2% також переважно за рахунок продуктів рослинного походження (на 37,6%). Крім того, на 40,3% збільшено споживання простих вуглеводів. Встановлено недостатнє надходження складних вуглеводів, калію, магнію, рибофлавіну, біотину, пантотенової кислоти, фолацину, що є синергістами засвоювання заліза.

Незважаючи на те, що харчовий раціон жінок достатній за вмістом заліза (20,02 мг), якісна його характеристика не задовольняє потреби організму в його необхідній кількості (рис. 1). Кількість легкозасвоюваного (гемового) заліза становить усього 13,93%. Як видно з рис. 1, найбільша кількість заліза потрапляла у організм досліджуваних (за зниженням значення) з: овочами (19,4%), фруктами і ягодами (17,3%), житнім хлібом (13,8%), чаєм (9,3%) і крупами (6,7%). Таким чином, з перерахованими харчовими продуктами до організму надходить 2/3 усього заліза раціону (66,5%). Але вплив цієї частки заліза на стан червоної крові незначний. Залізо, що міститься у молоці, яйцях, хлібі, хлібобулочних і круп’яних виробах, у таких напоях, як чай і кава, а також в овочах, погано всмоктується у травному тракті — лише на 0,5–6%.

Це спричинено надходженням з цими продуктами харчування значної кількості таких антиаліментарних чинників абсорбції заліза, як фітинові сполуки, таніни, фосфати, харчові волокна, жири, а також несприятливим співвідношенням нутрієнтів (рис. 2).

Залізо м’ясопродуктів має значно більшу засвоюваність — до 20%. Але щодо ковбасних виробів, то необхідно звертати увагу на вміст білків м’язової тканини (не менше 15%), оскільки додавання до м’ясного фаршу малоцінних білків сполучної тканини, рослинного білка (бобові), казеїн-фосфат-кальцієвого комплексу до молочних продуктів (з’єднується із залізом у нерозчинні сполуки) та яйцепродуктів (наявність фосфітину) погіршує всмоктування заліза в організмі (див. рис. 2).

Більш слабкий вплив заліза, що міститься у кров’яній ковбасі, на червону кров у порівнянні з джерелами заліза із м’яса та печінки можна пояснити спорадичністю i дуже малою кількістю фактичного споживання кров’яної ковбаси жінками (7,42 г за тиждень) (р>0,05), у той час як для виявлення її позитивної дії необхідне досить тривале надходження цього продукту до організму. Можливо, в цьому відіграє роль і утворення погано розчинного гематину гідрохлориду в шлунку, який запобігає повноцінному всмоктуванню заліза.

Кореляційний аналіз чітко висвітлив антиаліментарні чинники чаю та кави, що перешкоджають процесу всмоктування і метаболізації заліза в організмі жінок.

Найчіткіше проявляє інгібуючу активність щодо гемоглобіну чай. Так, надмірне споживання цього напою призводить до зниження рівня гемоглобіну і зменшення кількості еритроцитів у крові. Збільшення кількості його споживання позначається негативно також і на кольоровому показнику. Трохи менше виражена негативна дія на стан червоної крові у кави (табл. 1).

Це пояснюється наявністю в цих напоях потужних антагоністів усмоктування даного біомікроелемента — танінів і щавлевої кислоти (табл. 2). Тому споживання великої кількості чаю та кави, безперечно, буде негативно впливати на виникнення та розвиток аліментарного ЗД або погіршувати перебіг цієї патології.

Статистично значущий прямий вплив на усі показники забезпечення організму жінок залізом справляє кількість споживаного ними м’яса (див. табл. 1). Значну підтримку стану червоної крові надає споживання печінки та ковбаси з м’ясним фаршем, а також риби. Все це пояснюється наявністю в натуральних м’ясних продуктах та рибі легкодоступного заліза — природно-хелатованої форми (Fe2+).

Хелатування — це процес, у якому мінеральні речовини пов’язані з амінокислотами i який перетворює ці мінеральні речовини у найбільш засвоювану форму. Засвоюваність хелатних мінеральних речовин у 3–10 разів більша, ніж нехелатних [13].

Тому препарати, які використовують для лікування хворих із ЗДС i до складу яких входять органічні солі заліза (наприклад, Глобірон, Макрофер, Веронал тощо) [7, 14], виявляють значний позитивний ефект під час застосування.

Окрім того, препарати що місять органічне залізо — заліза глюконатом, заліза фумаратом, заліза цитратом або заліза пептонатом — не руйнують життєво необхідний вітамін Е (токоферол).

Отримані дані дозволили внести необхідні корективи у складання повноцінного продуктового та нутрієнтного раціону, що забезпечує адекватне надходження до організму людини основних поживних речовин і дозволяє запобігти виникненню аліментарно обумовленого ЗД.

Але слід зазначити, що даний продуктовий набір є профілактичним щодо виникнення і розвитку аліментарного ЗД, а також може бути рекомендований для лікувального та дієтичного харчування у разі ЗДС поряд із медикаментозною терапією, яка включає використання препаратів заліза, полівітамінних препаратів тощо для більш швидкого поповнення нестачі заліза в організмі.

Розроблено денний продуктовий набір (табл. 3), який забезпечує необхідне якісне і кількісне надходження заліза, враховуючи дію синергістів та антагоністів всмоктування цього біомікроелемента.

Жінкам за добу рекомендовано вживати до 200 г м’ясопродуктів (80–100 г м’яса, 10 г печінки, або 150 г на 2 тиж, 45–60 г ковбаси, з вмістом білка м’язової тканини не менше 15%), риби — не менше 40 г.

Бажано обмежувати споживання чаю (як чорного, так і зеленого) та кави до 500 мл та 200 мл за добу відповідно.

Споживання молока рекомендовано на рівні 400–450 мл (або твердого сиру — 50–80 г чи м’якого сиру — 100–150 г), хліба, хлібобулочних виробів — 200–250 г, круп’яних виробів — 200 г, фруктів та ягід — 300–350 г, що забезпечує первинну та вторинну профілактику ЗДС аліментарного походження у жінок фертильного віку.

За допомогою математично-статистичного підходу щодо аналізу отриманих даних і обґрунтованості профілактичного продуктового набору розроблено і запропоновано орієнтовний раціон для профілактитки ЗДС у жінок дітородного віку, що можна використовувати для профілактики та аліментарної корекції ЗДС у даної групи ризику (табл. 4).

Запропоноване меню є одним з варіантів, що відповідає розробленому продуктовому набору.

Нутрієнтний склад даного меню враховує розроблені норми і забезпечує достатнє надходження заліза за добу (25,3 мг), нутрієнтів, що є синергістами засвоювання цього біомiкроелемента (повноцінні білки, вітаміни С, В6, В12, А, β-каротин, біотин, фолієва кислота, калій тощо) та зменшення надходження антагоністів усмоктування заліза. Окрім цього, в даному раціоні враховано достатнє надходження з продуктами харчування такого важливого біомікроелемента, як йод.

Висновки

1. За результатами дослідження встановлено, що поширеність ЗДС серед жінок, в яких не виявлено неаліментарних причин для виникнення ЗД (вагітність, пологи, годування груддю, крововтрата, донорство, операції, травми тощо), становить 41 600 на 100 тис., у тому числі з явним дефіцитом заліза — 31,3%, у яких (96,9%) переважав легкий ступінь анемії.

2. Основними аліментарними чинниками ризику виникнення ЗДС є нераціональне харчування, зумовлене недостатнім споживанням продуктів, що містять гемове залізо, та збільшеним споживанням продуктів, що містять значну кількість демінералізуючих чинників — чаю, кави тощо.

3. Кореляційний аналіз даних щодо споживання окремих продуктів харчування показав, що статистично значущий позитивний вплив на показники червоної крові та обміну заліза (основні показники ЗД) мають такі продукти, як м’ясо, ковбаса, печінка, риба, меншою мірою — фрукти та ягоди. Чай та кава негативно впливають на основні показники червоної крові. Статистично значущого впливу овочів, хліба, хлібобулочних та круп’яних виробів на показники забезпечення організму обстежених залізом не виявлено. Тому з метою запобігання ЗДС аліментарного походження у групах ризику при індивідуальному та організованому харчуванні рекомендується збільшувати надходження продуктів, що є джерелами гемового заліза (м’ясо, печінка, риба), та зменшити надмірне споживання чаю, кави, що може здійснюватися у разі наближення раціону до запропонованого профілактичного продуктового набору та меню.

4. Аналіз середньодобового раціону фактичного харчування молодих жінок свідчить про те, що споживання жирів досягає 35,6% (переважно за рахунок жирів рослинного походження) від загальних енерговитрат, що перевищує фізіологічні потреби. Така жирова квота раціону може негативно впливати на засвоєння мікроелементів, у тому числі заліза.

5. Запропоновані добовий продуктовий набір та раціон призначені для первинної та вторинної профілактики аліментарно обумовлених ЗДС у жінок.

Література

1. Ван Вей III Ч.В., Айертон-Джонс К. Секреты питания: Пер. с англ. – М. – СПб.: «Издательство БИНОМ» – «Издательство «Диалект», 2006. – 320 с.
2. Ванханен В.В., Ванханен В.Д., Ципріян В.І. Нутриціологія. – Донецьк: Донеччина, 2001. – 474 с.
3. Ванханен Н.В. Питание в профилактической медицине. Сообщение 1. Болезни алиментарного генеза и их классификация // Вестн. гигиены и эпидемиологии. – 1997. – Т. 1, № 1. – С. 60–62.
4. Ганич О.М,. Ганич Т.М, Ганинець П.П. Практична дієтологія. – Ужгород, 2004. – 226 с.
5. Гігієна харчування з основами нутриціології / За ред. В.І. Ципріяна. – К.: Здоров’я, 1999. – 566 с.
6. Диетология / Под ред. А.Ю. Барановского. – 2-е изд. – СПб: Питер, 2006. – 960 с.
7. Ершова И.Б, Осипова Т.Ф., Черкасова С.Н. Опыт использования препарата Глобирон // Мистецтво лікування. – 2003. – № 6. – С. 65–70.
8. Мартинчик А.Н., Феоктистова А.И., Батурин А.К. Потребление различных форм железа с пищей и другие факторы распространения анемии у женщин детородного возраста // Вопр. питания. – 1998. – № 1. – С. 21–25.
9. Наказ МОЗ України № 272 «Про затвердження норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії». – 1999.
10. Общая нутрициология: Учебное пособие / Мартинчик А.Н., Маев И.В., Янушевич О.О. – М.: МЕДпресс-информ, 2005. – 392 с.
11. Петров В.Н. Физиология и патология обмена железа. – Л.: Наука, 1982. 224 с.
12. Питание здорового и больного человека / Ванханен В.В., Ванханен В.Д., Ципріян В.І. – Донецьк: Донеччина, 2003. – Т. 1. – 620 с.
13. Полная энциклопедия здорового питания / Маркова А.В. – СПб. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – 544 с.
14. Nutrition in health and disease: In 2v. / Eighth edition. New-York, 1997. – V.1: Iron in Medicine and Nutririon. – P. 185–210.
15. Davidsson L. et al. Iron absorption in infants. The influence of physic acid and ascorbic in formulas on soy isolate // Pediatrics Res. – 1994. – 36. – P. 816–822.
16. Nutrition in health and disease: In 2v. / Eighth edition. New-York, 1997. – V. 1: Iron in Medicine and Nutririon. – P. 185–210.