Нові люди в міністерстві...
Перед початком колегії Ю. Поляченко* повідомив присутніх про нові призначення в МОЗ України: на посаду першого заступника міністра призначено Олександра Біловола, новим заступником міністра став Валерій Бідний.
Бюджет — зарплата — соціальні гарантії…
З певним оптимізмом можна сприймати повідомлення міністра про те, що бюджет медичної галузі у поточному році збільшено, порівняно з 2006 р., на 4,2 млрд грн. (майже на 25%). Загалом видатки на охорону здоров’я в 2007 р. досягли рекордного значення й становлять 21,1 млрд грн. — 3,6 % від ВВП нашої країни. У минулому році відповідні надходження з державного бюджету становили 16,9 млрд грн. Зросли також обсяги річних видатків на одного пацієнта — до 351,4 грн. Минулий рік, повідомив Ю. Поляченко, ознаменувався відновленням кредитної лінії Світового банку реконструкції та розвитку, також подано заявку на отримання чергового гранту Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією в розмірі 50 млн дол. США.
Певні зрушення мають відбутись і в покращенні мотивацій для медичних працівників. Так, до кінця 2007 р. рівень їхньої заробітної плати планується збільшити на 20% — у середньому на 70–100 грн., а в наступному році — на 50% (лікар, наприклад, отримуватиме в середньому 1200–1300 грн. щомісячно). Окрім того, на позитивні зрушення в напрямку реалізації соціальних гарантій для медичних працівників можна розраховувати після того, як у позаминулому місяці Верховна Рада розблокувала ст. 77 «Основ законодавства про охорону здоров’я», якою, зокрема, передбачено надання соціальних пільг для спеціалістів, працюючих у сільській місцевості.
Майбутні пріоритети та день сьогоднішній…
У цьому та наступному роках планується особливу увагу приділити боротьбі із захворюваннями, які стали своєрідним «індикатором» епідеміологічного благополуччя в Україні, — патологія серцево-судинної системи, онкологічні захворювання, туберкульоз та ВІЛ/СНІД. Також у діяльності міністерства має бути зроблено акцент на удосконаленні системи охорони здоров’я матерів і дітей та розвитку сільської медицини.
Серцево-судинні захворювання. На сьогодні в Україні вдалося знизити рівень смертності від серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань на 18% (з 19 до 15,5 випадків на 100 тис. населення). Зокрема, на 15% зменшилась кількість летальних випадків внаслідок інфаркту міокарда, в абсолютних цифрах даний показник складає близько 1500 осіб на рік. Досягти цього, на думку Ю. Поляченка, багато в чому вдалося завдяки поширенню в Україні хірургічних неінвазивних методів лікування (стентування коронарних артерій) пацієнтів з даним захворюванням. У нашій державі працює 19 спеціалізованих кардіологічних центрів, фахівці яких виконують відповідні маніпуляції. Кількість таких лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) планується збільшувати.
Серцево-судинні захворювання продовжують бути «лідерами» серед причин смертності в нашій державі (понад 60%). Зважаючи на це, МОЗ та урядом України в минулому році було розроблено та затверджено Державну програму профілактики та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань із загальним рівнем фінансування близько 800 млн грн. У 2007 р. на реалізацію даної програми планується витратити 75,3 млн грн. На ці кошти, зокрема, будуть створені та оснащені нові кардіологічні центри у Львівській, Донецькій, Одеській областях та в м. Києві.
Онкологічні захворювання. В Україні онкопатологія продовжує бути причиною понад 15% усіх випадків смерті і за цим показником поступається лише серцево-судинним захворюванням. Водночас вітчизняній системі охорони здоров’я вдалося знизити рівень смертності від деяких видів онкологічних захворювань. Багато в чому цьому сприяло покращення забезпечення пацієнтів спеціальними лікарськими засобами за державний кошт та відкриття нових ЛПЗ онкологічного профілю — Київського обласного та онкоцентрів у Черкасах та Львіві, які також працюють у міжрегіональному режимі. Виправданим, в тому числі, виявився розподіл проблеми онкопатології на дві складові — «дитячу» та «дорослу». По кожному з цих напрямків ведеться окрема робота. Так, у 2006 р. було прийнято Державну програму «Дитяча онкологія» з обсягом фінансування у поточному році в сумі понад 38 млн грн. Також було схвалено концепцію загальнодержавної програми «Онкологія» та розроблено її проект, яким, зокрема, передбачено, що в 2007 р. на її реалізацію буде виділено 165 млн грн. Згідно з даною програмою в Україні планується створити Інститут раку, збільшити потужність існуючих міжрегіональних спеціалізованих центрів, покращити їх матеріально-технічне забезпечення. Згодом, повідомив Ю. Поляченко, основні положення боротьби з онкологічними захворюваннями планується затвердити на законодавчому рівні.
Туберкульоз. Міністр повідомив присутнім, що протягом 2006 р. смертність від туберкульозу в Україні знизилась на 12%. За умови запровадження ДОТС-стратегії в лікуванні хворих на туберкульоз планується досягти зменшення кількості пацієнтів із цим захворюванням на 18%. У поточному році на боротьбу із епідемією туберкульозу планується витратити до 200 млн грн. Для розв’язання цієї проблеми також буде залучено кошти чергового траншу Світового банку реконструкції та розвитку. Але чи не найважливішим є обнадійливий факт прийняття в минулому році спеціального закону, в якому у вигляді Державної програми викладено основні положення щодо боротьби з епідемією туберкульозу в нашій державі.
ВІЛ/СНІД. Створення в Україні в минулому році Комітету боротьби зі СНІДом та іншими соціально небезпечними хворобами та збільшення державного фінансування відповідних програм майже втричі (до 92,5 млн грн.) має посилити протидію нашого суспільства епідемії цього захворювання, до якого також будуть залучені кошти Світового банку реконструкції та розвитку й інших міжнародних організацій. Певний позитивний ефект очікується і від запровадження програм із замісної терапії для ВІЛ-інфікованих ін’єкційних наркоманів, що загалом має знизити темпи поширення захворювання на 12–15%.
Охорона материнства та дитинства. Міністр був радий повідомити, що в 2006 р. спостерігалось збільшення значення інтегральних показників щодо рівня народжуваності в Україні. Вітчизняна неонатологічна служба перейшла на європейські стандарти реєстрації новонароджених: зокрема, з 2007 р. діти з масою тіла 500 г та народжені до 22-го гестаційного тижня, реєструються як такі, що народились живими. У зв’язку з цим може спостерігатись збільшення кількості зареєстрованих випадків смерті немовлят (очікувано — на 20%).
У поточному році фінансування Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» передбачено в розмірі 133,5 млн грн. Так, у рамках даної програми планується закупити медичне обладнання для ЛПЗ акушерського та неонатологічного профілю, а також реанімобілів.
Сільська медицина. У минулому році було відкрито 115 сільських лікарських амбулаторій та на 344 одиниці збільшено кількість закладів сімейної медицини. Найбільш активно процес створення медичних закладів загальної практики — сімейної медицини відбувається в Київській, Тернопільській, Полтавській, Львівській та Житомирській областях. Практично не приділяється увага цьому важливому питанню в Харківській, Запорізькій, Луганській та Чернігівській областях, в яких протягом року практично не створювались відповідні ЛПЗ.
Незважаючи на те, що в нашій державі було запроваджено систему консолідованої відповідальності між МОЗ та органами місцевого самоврядування щодо розвитку сільської медицини, проводиться поетапне забезпечення необхідним обладнанням та автотранспортом, дуже складними залишаються питання соціального захисту та матеріальної мотивації сільських лікарів. Так, у ЛПЗ, розташованих у сільській місцевості, продовжує спостерігатись виражений дефіцит медичних фахівців, а близько 40% працюючих вже досягли пенсійного віку.
Кадрові проблеми є актуальними для вітчизняної системи охорони здоров’я загалом. У 2006 р. надання медичної допомоги у ЛПЗ, підпорядкованих МОЗ України, забезпечували близько 197 тис. лікарів та 438 тис. молодших спеціалістів. В цілому забезпеченість практикуючими лікарями в Україні є нижче середньоєвропейського рівня — приблизно 26 фахівців на 10 тис. населення. Для порівняння: в Росії — 42, в Італії — 56. У закладах охорони здоров’я до цього часу залишаються вакантними 15, 6 тис. лікарських посад, більшість з них — у фтизіатричній, патологоанатомічній, рентгенологічній, лабораторній галузях медицини та в санітарно-епідеміологічній службі.
Страхова медицина: бути чи не бути?
Ю. Поляченко зазначив, що вітчизняними фахівцями буде розроблено національну модель та механізми запровадження загальнообов’язкового медичного страхування (ЗМС). У ній спеціалісти намагатимуться, перш за все, врахувати позитивний та негативний досвід з цього питання наших країн-сусідів, які відносно нещодавно запровадили в себе ЗМС. Міністр також повідомив, що проекти відповідних документів (у Верховній Раді зареєстровано 2 законопроекти) зараз вивчаються та проходять «синхронізацію» з діючими профільними нормативно-правовими актами. Очікувати ж прийняття відповідного закону можна протягом 1–2 років, період становлення ЗМС «на місцях» може зайняти набагато більше часу. Для порівняння: в деяких розвинених країнах Європи модель ЗМС почала ефективно працювати лише через декілька десятиліть після запровадження.
Олександр Сіроштан, фото Євгена Чорного
