Therapia

Сучасні погляди на Clostridium difficile інфекцію та роль трансплантації фекальної мікробіоти в її лікуванні

Ю.В. Чичула, канд. мед. наук, Т.М. Дзяна, А.О. Гончарук, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

Антибіотикасоційована діарея, зумовлена Clostridium difficile (А04.7), — це гостре захворювання кишечника, яке виникає як ускладнення антибактеріальної терапії.

Clostridium difficile — грампозитивна спороутворювальна облігатно-анаеробна бактерія, чинниками патогенності якої є екзотоксини, що справляють цитопатогенний та ентеротоксичний ефект.

Частота розвитку Clostridium difficile-асоційованої діареї (СD-АД) суттєво відрізняється в різних регіонах та стаціонарах. Так, у США частота СD-АД становить 7,7– 12 випадків на 100 000 населення в позагоспітальних умовах та 38–95 випадків на 100 000 стаціонарних хворих, у Європі — 4,1 випадку на 10 000 населення, в Росії — 1,5% за даними аутопсій [1, 15]. На жаль, статичні відомості щодо частоти СD-АД в Україні відсутні, однак про випадки СD-АД повідомляли неодноразово.

Нозокоміальна діарея, пов'язана з Clostridium difficile, найбільш характерна для відділень інтенсивної терапії, хірургічних, онкогематологічних стаціонарів та геріатричних центрів [11, 14]. Проте проблема СD-АД не оминула і педіатричних стаціонарів. За даними В.Г. Майданника, дане ускладнення виникає у 12,3% дітей, яким проводять антибіотикотерапію [3].

Clostridium difficile колонізує товсту кишку і виділяє два білки-екзотоксини (TcdA і TcdB), які можуть спричиняти розвиток псевдомембранозного коліту (ПМК) [9]. Інфекція передається через спори, що стійкі до дії високих температур, кислот і антибіотиків. Спори у великій кількості поширені в медичних установах і значно меншою мірою — в навколишньому середовищі та продуктах харчування. Це дає підстави говорити про те, що в більшості випадків Clostridium difficile-інфекція (CD-I) має характер нозокоміальної [21]. Розвиток Clostridium difficile-асоційованого коліту попереджує бар'єрна здатність нормальної кишкової мікробіоти. Сформована бактеріальна кишкова мікробіота у здорових дорослих досить стійка до колонізації Clostridium difficile, однак у разі її порушення ця стійкість втрачається [22]. Найчастішим чинником ризику є антибіотикотерапія, особливо із застосуванням препаратів широкого спектра дії. Спричинити спалах може навіть одна доза антибіотика [4, 6]. Чинниками ризику вважають також протипухлинну хіміотерапію та імуносупресію, незалежними чинниками ризику — вік та важкі фонові захворювання. Тривале перебування у відділенні інтенсивної терапії та реанімації може справляти вплив на стан кишкової мікробіоти людини. Ризик підвищують хірургічні втручання на травному каналі, встановлення назогастрального зонда, застосування засобів, які стимулюють або пригнічують перистальтику, пом'якшують калові маси, знижують шлункову секрецію.

Вірогідність маніфестації CD-I асоційована з вірулентністю штамів Clostridium difficile та порушенням імунної відповіді організму на токсини, особливо зі зниженням синтезу IgG до токсину А [19]. Розвиток ПМК зумовлюють лише токсигенні штами Clostridium difficile (до 75% усіх ізолятів).

Обидва токсини Clostridium difficile є представниками родини Rho інактиваторів гуанозин-трифосфатази (Rho GTPases), що зв'язуються зі специфічними рецепторами на клітинах слизової оболонки кишки. Токсин А є ентеропатогенним, зумовлює розвиток діареї та запальних змін, порушує з'єднання епітеліоцитів між собою, руйнує цитоскелет. Токсин В (цитотоксин) проникає в клітини і призводить до руйнування цитоскелета.

(...)

Полностью статью читайте в печатной версии журнала

 

Для оформления редакционной подписки на журнал Therapia вы можте самостоятельно скачать,  заполнить, оплатить и выслать нам купон-заказ и квитанцию (АКЦИЯ!)

а можете позвонить или написать в наш отдел подписки:

Инна Дмитриева тел.: +38 (044) 498-06-73,

e-mail: trade@ums.kiev.ua,  dmitrieva@umb.com.ua