Therapia

Асоційована з бойовою травмою патологія серця: від Першої світової війни до наших часів

О.М. Радченко, д-р мед. наук, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

Сучасний світ характеризується постійними локальними військовими конфліктами, оскільки політичні та економічні інтереси починають утверджуватися з використанням зброї, характеристики якої суттєво відрізняються від попереднього озброєння. У протистояння втягуються широкі верстви мирного населення, яке зазнає дії екстремально потужного стресового чинника, що порушує адаптаційні можливості організму, не кажучи вже про безпосередні ураження [10]. Локальні військові конфлікти виникають навіть у раніше стабільних географічних регіонах, зокрема, на Балканському півострові та в Україні, де бойові дії, офіційно позначені як антитерористична операція (АТО) з відновлення територіально-конституційного ладу, виправдовуються моральними та етичними цінностями суспільства і мають захисний визвольний характер [2]. Сучасні терапевтичні наслідки бойових дій переважно переносяться у площину психогенних травм, однак при цьому втрачається їх зв'язок з ураженнями серця, що вже давно описано. На нашу думку, через певний час психогенні постстресові хвороби серцево-судинної системи вийдуть на перше місце, що вже зараз потребує їхнього ретельного аналізу та вивчення. Значні втрати військового та цивільного населення України, розширення прошарку військових та демобілізованих осіб, а також повернення військових дисциплін у структуру навчання медичних вишів зумовлюють потребу в проведенні всебічного аналізу медичних наслідків сучасного локального військового конфлікту, в тому числі терапевтичних, що і стало темою даної статті.

Війна та ураження серця в історичному аспекті. Важливість терапевтичного супроводу лікування поранених зазначав ще С.П. Боткін, який фактично був головним терапевтом армії під час російсько-турецької війни 1877–1878 рр. Додатковим поштовхом до написання цієї роботи стала бібліографічна знахідка, що випадково потрапила нам до рук, — робота доктора медицини Л.Ф. Дмитренка «К вопросу о влиянии войны на сердце», опублікована видавництвом журналу «Терапевтическое Обозрение» у 1919 р. в Одесі (рисунок), в якій проаналізовано вплив Першої світової війни на виникнення уражень серця.

Попри те, що вже під час Першої світової війни було зроблено висновок, що ураження серця не є визначальними у структурі хвороб учасників бойових дій, проте вони також зумовлюють значні втрати. Це також відзначали лікарі та науковці багатьох країн-учасників війни. Так, А.Г. Ландау (1917 р.) виявив серед військовослужбовців російської армії 150 випадків хвороб серця на 3000 хворих (5%), а

H. Ehret (1915 р.) — 6,6% у німецькій армії (проаналізовано 1820 осіб) [4].

Л.Ф. Дмитренко ретельно проаналізував 67 наукових джерел з цього питання, у тому числі витяги з доповідей Королівського Лондонського товариства лікарів про так зване солдатське серце. Спостереження за 400 особами із серцево-судинними хворобами дало підстави J. Mackenzie висловити думку, що в 90% випадків йдеться не про первинне ураження серця, а про наслідки інших перенесених хвороб. Він так описав типові скарги: «Хворі скаржились на задишку при найменшому напруженні, серцебиття, біль у ділянці серця, розміри якого частіше були нормальними, але при вислуховуванні якого нерідко визначались шуми... пульс був почащений до 80–100...» (цит. за [1], с. 4–5).

Щодо патогенезу уражень серця думки експертів того часу розділилися. Частина вчених на чолі з J. Mackenzie вважала, що ураженням серця передували інфекційні процеси, передусім латентні (інфекції кишечника, грип, гнійний бронхіт, ймовірно альвеолярна піорея та каріозні процеси в зубах). Значна кількість дослідників звертала увагу на роль у патології серця стану щитоподібної залози, підвищення функціонального стану якої під впливом психічних потрясінь, контузій та іноді інфекцій призводило до «зобного серця», подібного до «солдатського». Однак результати обстеження 90 солдатів, евакуйованих з фронту внаслідок серцевої недостатності, показали, що у 28 з них мало місце ураження клапанів переважно ревматичного походження, у 40 — «солдатське серце» (у 5 з них перед тим була інфекція). При цьому семеро таких осіб були затятими курцями, троє — алкоголіками, а четверо скаржились на виражену втому без клінічно вираженого гіпертиреоїдизму.

На думку відомого російського професора Д.Д. Плетньова, який спостерігав багато евакуйованих хворих з фронту Першої світової війни, «... серцева недостатність може розвинутись при здоровому до того серці так само успішно, як і при хворому, причому ця недостатність може проявитись тільки при рухах задишкою та серцебиттям або виявлятися вже у спокої і тоді нерідко проявлятись набряками» (цит. за [1], с. 15). Під час війни частим симптомом у хворих із серцевою недостатністю був ретростернальний біль, який пов'язували з тривалим м'язовим та нервовим навантаженням, однак при цьому при аускультації виявляли розширення серця та систолічний шум над його верхівкою.

(...)

 

Полностью статью читайте в печатной версии журнала

 

Для оформления подписки на журнал Therapia вы можте самостоятельно скачать,  заполнить, оплатить и выслать нам купон-заказ и квитанцию

а можете позвонить или написать в наш отдел подписки:

Виктория Мартыненко, Инна Дмитриева тел.: +38 (044) 498-06-73,

e-mail: trade@ums.kiev.ua,  dmitrieva@umb.com.ua