Therapia

Статин-індукований цукровий діабет 2-го типу: механізми та ризики

Н.Я. Доценко, д-р мед. наук, С.С. Боев, канд. мед. наук, И.А. Шехунова, канд. мед. наук, Л.В. Герасименко, канд. мед. наук, ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»

Стаття редакційного консультанта

Останніми роками стали з'являтись повідомлення про те, що статинотерапія призводить до підвищення ризику розвитку цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. ЦД, як відомо, є чинником ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ), а статини є найважливішим засобом їх первинної та вторинної профілактики, у тому числі у пацієнтів з ЦД 2-го типу [1, 2]. Клініцистів турбує питання: наскільки може бути прийнятним підвищення ризику розвитку одного захворювання під час зниження ризику іншого, чи готові ми прийняти лікування, яке може дещо знизити ризик майбутніх серцевосудинних подій, але при цьому підвищити ризик розвитку ЦД? Крім того, досі точно невідомо, чому статини підвищують ризик розвитку ЦД. Маловивченою залишається складна взаємодія між метаболізмом холестеролу (ХС), інсулінорезистентністю (ІР), ожирінням і ЦД.

Чинники, які впливають на розвиток ЦД

Дані метааналізу, опубліковані в 2010 р., які об'єднали інформацію 13 окремих досліджень (за участі загалом 91 140 пацієнтів), показали, що терапія статинами була пов'язана з підвищенням ризику розвитку ЦД на 9% [3]. У пізніх дослідженнях повідомлялось про підвищення ризику розвитку ЦД 2-го типу під час лікування статинами на 10–22% [4–6]. У нещодавньому дослідженні за участю чоловіків з метаболічним синдромом (МС) припускалося, що ризик індукованого статинами ЦД може бути ще вищим, ніж повідомлялось раніше [7]. У цьому 6-річному дослідженні вивчали ефекти лікування статинами на рівень глюкози крові і ризик розвитку ЦД 2-го типу у 8749 чоловіків, які не страждали на ЦД 2-го типу у віці від 45 до 73 років. Було встановлено, що лікування статинами пов'язане з підвищеним ризиком розвитку ЦД 2-го типу навіть після поправки на вік, індекс маси тіла, окружність талії, фізичну активність, куріння, споживання алкоголю, сімейний анамнез ЦД 2-го типу, лікування β-адреноблокаторами і діуретиками. Основним висновком цього дослідження стало те, що статини підвищують ризик розвитку ЦД 2-го типу на 46% у чоловіків з МС. Терапія статинами також асоціювалась із значним підвищенням рівня цукру в крові натще. Крім того, в осіб, які приймали статини, було виявлено зниження чутливості до інсуліну на 24% і зниження секреції інсуліну на 12% порівняно з тими, хто не отримував статинів.

У низці метааналізів рандомізованих контрольованих досліджень показано, що підвищений ризик розвитку ЦД 2-го типу під час терапії статинами є дозозалежним [3, 8, 9]. Ці дані також були підтверджені в дослідженні G. Danaei et al., результати якого були опубліковані в 2013 р. та показали підвищення ризику виникнення ЦД 2-го типу при підвищенні дози статинів [10]. Дані дослідження PROVE-IT TIMI продемонстрували, що терапія аторвастатином у дозі 80 мг/ добу, а також правастатином у дозі 40 мг/добу незначно підвищувала вміст глікованого гемоглобіну (HbA1c) — у групі аторвастатину на 0,37%, у групі правастатину на 0,18%. Однак статистично значуще підвищення рівня концентрації HbA1c (більш ніж на 6%) спостерігали лише на фоні прийому аторвастатину (відношення ризиків (ВР) 1,84 (95% довірчий інтервал (ДІ) 1,52–2,22; р<0,0001) [11]. Співставні результати були отримані у двох японських дослідженнях за участю пацієнтів без ЦД, згідно з якими терапія аторвастатином, однак, не правастатином, супроводжувалась підвищенням рівня HbA1c [12].

За даними D. Preiss et al., які опублікували результати метааналізу в 2011 р., стає очевидним, що ризик розвитку ЦД тим вищий, чим вищою є доза статину. Застосування малих доз статинів асоціюється зі значно меншим ризиком розвитку ЦД 2-го типу [8]. Потрібно сказати про залежність впливу на розвиток ЦД 2-го типу застосовуваних статинів і характеру супутньої терапії. Про це свідчать результати дослідження ASCOT-BPLA, до якого було включено 19 257 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці 40–79 р., які мали три та більше серцево-судинних чинників ризику. Пацієнти були рандомізовані на дві групи і отримували атенолол і тіазидний діуретик або амлодипін і периндоприл. У ході основного дослідження спостерігали значне зниження ризику розвитку ЦД 2-го у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію амлодипіном і периндоприлом порівняно з пацієнтами, які отримували терапію атенололом і тіазидним діуретиком. Для запобігання одного вперше виявленого випадку ЦД 2-го необхідно було перелічити 30 пацієнтів протягом 5 років. 10 305 включених у дослідження хворих, у яких рівень загального ХС становив 6,5 ммоль/л і нижче, були надалі рандомізовані у дві групи: група аторвастатину (10 мг/добу) і контрольна група [13]. Дослідження були призупинені достроково (середній період спостереження становив 3,3 року) у зв'язку з розвитком значної кількості первинних подій у групі плацебо (ВР 0,64;95% ДІ 0,50–0,83). При цьому значної відмінності між двома групами щодо розвитку ЦД 2-го типу на тлі терапії статинами виявлено не було (ВР 1,15; 95% ДІ 0,91–1,44).

(...)

 

Для оформления подписки на журнал Therapia вы можте самостоятельно скачать,  заполнить, оплатить и выслать нам купон-заказ и квитанцию

а можете позвонить или написать в наш отдел подписки:

Виктория Мартыненко, Инна Дмитриева тел.: +38 (044) 498-06-73,

e-mail: trade@ums.kiev.ua,  dmitrieva@umb.com.ua