Therapia

Внесок М.Д. Стражеска та його школи у розвиток військово-польової терапії в роки Другої світової війни (Частина 1)

М.П. Бойчак, д-р мед. наук, Українська військово-медична академія

Вивчення умов надання медичної допомоги під час бойових дій, особливостей патогенезу захворювань у воєнний час є складною клінічною та етичною проблемою. Чи є доцільним налагодження теоретичної бази, проведення клінічних досліджень із залученням поранених, коли йде війна? Чи можна вважати за подвиг вивчення військових медичних проблем у тилу? Чи краще спрямувати весь медичний потенціал на поле бою? Як і кому потрібно готувати нових лікарів, коли ворог крокує країною? Чи лікарі та медичні науковці, які працювали в евакуації, можуть бути корисними фронту та вважатись героями порівняно з тими, хто працював безпосередньо в місцях ведення бойових дій? На ці питання ми шукали відповіді, вивчивши роботу видатних науковців, які працювали в евакуації.

Роль українських вчених у розвитку військовопольової терапії недостатньо висвітлена, хоча представники української школи терапевтів у роки Другої світової війни, які мали незаперечний науковий авторитет та обіймали важливі посади у військово-медичній службі, зробили вагомий внесок у збереження життя та здоров'я бійців. Однією з таких була школа академіка М.Д. Стражеска.

Перед початком Другої світової війни професор М.Д. Стражеско був уже відомим ученим. Академік О.О. Богомолець, з яким тісно співпрацював Микола Дмитрович, зазначав, що М.Д. Стражеско створив в Україні клінічну школу патофізіологічного напрямку, яка була визнана не лише вітчизняною, а й світовою медичною спільнотою. За його плечима був також досвід роботи у воєнних умовах. У роки Першої світової війни, перебуваючи на посаді професора Київського жіночого медичного інституту (1907–1919) і приват-доцента Київського університету (1908–1919), він виконував також обов'язки голови Київського обласного комітету спілки міст, який керував цілою системою госпіталів, евакуаційних і перев'язувальних пунктів. Будучи гласним Міської думи, активно працював у медичній санітарній раді, в Комітеті по боротьбі з інфекціями у місті Києві. «За отлично-усердную службу и труды, показанные во время военных действий, награжден орденом Св. Станислава ІІ степени», — йдеться у наказі по армії ПівденноЗахідного фронту за № 1199 від 1916 року [1].

У роки громадянської війни, завідуючи кафедрою факультетської терапії медичного факультету Новоросійського університету( 1919–1922), багато часу приділяв консультаціям в Одеському військовому госпіталі.

Повернувшись у 1922 р. до Києва М.Д. Стражеско був обраний директором пропедевтичної клініки Київського медичного інституту, а у 1927 р. — завідуючим госпітальною клінікою. З 1929 р. він одночасно керував і факультетською клінікою [2].

Крім основної роботи у Київському медичному інституті, М.Д. Стражеско працював у системі Академії наук (АН) УРСР — очолював клінічні відділи Інституту експериментальної біології та патології (1931–1936) та Інституту клінічної фізіології (з 1934 р. і до кінця війни), з 1936 року очолював Український інститут клінічної медицини.

Сам М.Д. Стражеско в липні 1941 р. разом з іншими членами АН УРСР та академічними інститутами евакуюється у глибокий тил, в місто Уфу, де очолив наукову бригаду АН УРСР, був призначений консультантом евакогоспіталів Наркомату охорони здоров'я Башкирської АРСР (1941–1943), а також очолював кафедри факультетської терапії Башкирського медичного інституту (1941–1943) та 1-го Московського медичного інституту (1942), завідував клінічним відділом Інституту фізіології АН УРСР.

(...)

 

Полностью статью читайте в печатной версии журнала

Для оформления подписки на журнал Therapia вы можте самостоятельно скачать,  заполнить, оплатить и выслать нам купон-заказ и квитанцию

а можете позвонить или написать в наш отдел подписки:

Виктория Мартыненко, Инна Дмитриева тел.: +38 (044) 498-06-73,

e-mail: trade@ums.kiev.ua,  dmitrieva@umb.com.ua