Therapia

Достовірність, практичність та доступність інформації

У минулому номері журналу ми вже повідомляли про те, що видавництвом ТОВ «Фармацевт Практик» видано довідник «Rx-index® COMPENDIUM. Лікарські засоби для застосування в інтенсівній кардіології», і публікували думку фахівців, які брали участь у його створенні. Зараз ми пропонуємо вашій увазі iнтерв’ю з головним терапевтом МОЗ України, членом-кореспондентом НАМН України, заслуженим діячем науки і техніки України, дійсним членом Виконавчого комітету Міжнародного товариства внутрішньої медицини, дійсним членом Європейського кардіологічного товариства, завідувачем кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, доктором медичних наук, професором Василем Захаровичем Нетяженко. Багато років Василь Захарович очолює Асоціацію лікарів-інтерністів. Відповідно до Статуту цієї Асоціації, основним завданням її діяльності є освітня робота з метою ознайомлення широкого кола українських лікарів з найновішими досягненнями сучасної медицини.
В Україні існує проблема післядипломного навчання лікарів, і Ви присвятили її вирішенню багато років свого життя. У Вас дуже великий досвід видавничої діяльності, проведення конференцій, навчання спеціалістів. Чи актуально сьогодні піднімати питання про нестачу якісної інформації в друкованих виданнях, на конференціях? Чим зазначене видання могло б допомогти практичним лікарям і студентам?
Сьогодні ми переживаємо такий момент, коли інформації, здавалося б, достатньо. Основна проблема у тому, що нею потрібно вміти правильно користуватися. Всі освітні програми включають навчання цьому навику. Найбільш яскравим прикладом може слугувати інформація з інтернету. Фахівець може витратити багато часу на пошук тієї чи іншої літератури, а потім виявляється, що знайдене не відповідає поставленій меті. Тому перше і найважливіше — слід чітко знати, яка саме інформація потрібна і в якому аспекті. Наприклад, така проблема — як лікувати пацієнтів з артеріальною гіпертензією? Відповідей можна отримати дуже багато. Існує величезна кількість антигіпертензивних препаратів, й багато лікарів і пацієнтів користуються власним досвідом, який не завжди відповідає існуючим нормативам. Ми часто стикаємось з тим, що наші вчені й лікарі, які беруть участь у міжнародних наукових конференціях, не можуть обрати для себе щось корисне з численних презентацій. Насправді річ у тім, що важко виділити цікаву інформацію, яка є важливою та корисною. Підкреслюю, саме корисною в повсякденній практиці. Позитивним прикладом із друкованих видань можу назвати видання Федерального керівництва з терапії, яке виходить у Росії вже 12 років. Там ретельно відібрано найважливіші повідомлення. В одній книзі лікар може знайти інформаціющодо симптоматики того чи іншого захворювання, основних методів і критеріїв диференційної діагностики. Також там чітко визначено план лікувальних заходів — які препарати призначаються в першу чергу, які в другу тощо.
Чим відрізняється довідник «Rx-index® COMPENDIUM. Лікарські засоби для застосування в інтенсивній кардіо логії», зокрема, від зазначеного Вами російського Федерального керівництва ?
У довіднику «Rx-index® COMPENDIUM. Лікарські засоби для застосування в інтенсивній кардіології» використано дещо інший підхід до подання інформації. Зокрема, він містить критичні зауваження щодо керів ництв із застосування лікарських засобів, затверджених у різних країнах. Це особливо корисно тоді, коли читач не може знайти чіткої відповіді щодо призначення того чи іншого препарату, наприклад, первинна та вторинна профілактика серцево-судинних захворювань за рахунок застосування ацетилсаліцилової кислоти. До мене часто звертаються колеги із запитанням, чи варто призначати цей препарат пацієнтам у віці 50–60 років у разі виникнення скарг на легкий періодичний біль у серці? І тут важливо зважити всі «за» та «проти», оцінити переваги та ризики. У зазначеному довіднику ми прагнули максимально прояснити подібні моменти, щоб практикуючий лікар знав, як йому діяти. Особливу увагу ми звернули на дозування препаратів, яке у випадку з ацетилсаліциловою кислотою може коливатися від 50 до 500 мг.Що ж стосується первинної профілактики, то тут усе є дуже неоднозначним. Приміром, чи варто приймати препарати протонної помпи разом з ацетилсаліциловою кислотою. В «Rx-index® COMPENDIUM. Лікарські засоби для застосування в інтенсивній кардіології» ми спільно з колективом авторів і редакторів намагалися відповісти на це та інші спірні питання фармакотерапії. Запропонований довідник є більш детальним за існуючі аналоги. Він дає основу для порівняння і створений для лікарів, які вміють розмірковувати й обирати. Кількість таких лікарів збільшується. Моє твердження не є голослівним, з досвіду проведення наукових конференцій, нарад-семінарів можу сказати, що в деяких регіонах дуже великий інтерес до сучасної інформації. Як приклад можу назвати Одесу. Там дуже добре розвинута приватна медицина і логічно, якщо лікарі в приватних клініках не будуть добре поінформовані, то до них не підуть пацієнти. А от на Луганщині приватний сектор медицини менш розвинений, але лікарі також дуже активно відвідують наукові конференції. У Хмельницькій області значну увагу приділяють післядипломному навчанню терапевтів. Упевнений, що там кожен фахівець буде радий скористатися таким довідником. На Волині, де немає медичного вишу, тим не менше, ентузіазм серед практичних лікарів є дуже високим. Перераховані області повинні бути зразками для інших. Не буду детально зупинятися на кожному регіоні, тому що в цілому зараз йдеться про інше.

Ваше ставлення до того, що в «Rx-index® COMPENDIUM. Лікарські засоби для застосування в інтенсивній кардіології» представлено коментарі фахівців?
Це дуже цікава річ, особливо тому, що там є посилання на більш детальну літературу, висловлюється думка та аналізується практичний досвід використання лікарських засобів.
Ще один цікавий аспект — освіта та самоосвіта лікарів. Яка Ваша думка щодо цього? Чи є місце довідника «Rx-index® COMPENDIUM. Лікарські засоби для застосування в інтенсивній кардіології» в цьому процесі і як Ви його уявляєте?

Поки що ми не можемо достовірно оцінити цей спосіб підвищення кваліфікації. Ми регулярно проводимо анкетування серед практичних лікарів, і доволі часто виявляється, що навіть тi, хто бере участь у навчальних семінарах, не завжди засвоюють матеріал у допо відях. Після щойно прочитаної лекції кількість правильних відповідей досягає лише 65–70%. До того ж йдеться не про студентів, а про лікарів з певним стажем роботи. І питання ми задаємо досить прості. Яким чином можна підвищити рівень освіти? Можливо, слід переглянути навчальну програму. Наприклад, ми читаємо лекцію з фармакології. Студенти вивчають цей предмет на старших курсах, основи фармакології — на ІІІ курсі. Програма курсів фармакології є дуже детальною, але основні акценти зроблено на історії, тонкощах механізмів дії тощо.

Проблема, яку ми зараз прагнемо вирішити, — це зробити тіснішим зв'язок між теорією і лікувальною практикою. Цей процес уже відбувається. Для фахівців, які слухають курс з терапії, введено лекції зі стандартів лікування: гастроентерологічної патології, серцево-судинних захворювань, цукрового діабету тощо. Усі ці запитання враховуються в протоколах, які зараз розробляють у МОЗ України, — стандарти лікування та настанови. Є робоча група, проекти опубліковані на сайті міністерства, і сподіваюся, що цього року ці протоколи вже будуть затверджені й доступні широкому колу лікарів.

Дуже шкода, що в роботі над проектами протоколів бере участь дуже мало практичних лікарів. За нашими даними, лише 20–30% з них добре володіють комп'ютерною технікою, решті вільне користування інтернетом не доступне або через місцезнаходження (я маю на увазі сільських лікарів), або через завантаженість чи похилий вік. Таким фахівцям дуже важливо мати доступ до подібної інформації на паперових но сіях. Щоб кожен міг відкрити довідник і прочитати те, що йому потрібно знати про тактику діагностики і лікування, у тому числі медикаментозного.

Взагалі зараз багато нової цікавої та корисної інформації, яку можна отримати з різних джерел. Думаю, що «Rx-index® COMPENDIUM. Лікарські засоби для застосування в інтенсивній кардіології» буде ще не раз перевидаватися, і можливість покращувати, доповнювати зміст дуже важлива. Мені здається, що слід організувати презентацію цього видання, зробити анкету для зворотного зв'язку. Цей довідник можна використовувати у разі заочної форми навчання, хоча у нас в країні така форма підвищення кваліфікації лікаря поки що не розвинена. Вірю, що такий довідник стане у пригоді всім фахівцям та буде перевиданий ще не один раз.