Therapia

Деякі особливості організації надання медичної допомоги у Великобританії

Створення чи реформування якісної системи надання медичної допомоги неможливе без ґрунтовного аналізу тих систем, що існують у світі. Розповісти, яким саме чином надається первинна медична допомога пересічному громадянину Великобританії, люб’язно погодилися директор науково-дослідної мережі Західного Лондону Mr. Ricky Banarsee та Доктор Dennis Ougrin, спеціаліст із психіатрії дитячо-підліткового віку Корпорації лікарень Південного Лондону, Модслі та науково-дослідної мережі Західного Лондону.

Типовий місцевий центр здоров’я— Панове, як саме функціонує система надання медичної допомоги у Вашій країні?

— Уся система сфокусована на сімейного лікаря та надання допомоги населенню через трасти. Це бізнесова організація, причому типово англійська. На території країни функціонує близько 400–500 трастів, у кожному з них працює 100–125 сімейних лікарів, кожен з яких має свою практику.

Крім того, в трастах працюють медичні сестри та спеціалісти, що виконують так звані візити здоров’я. (патронажні сестри, прим. авт.)

Один лікар обслуговує близько 2,5 тис. осіб і, до речі, приблизно 12 000 пацієнтів — медична сестра.

Зауважимо, що кожен англієць може звернутися до сімейного лікаря безкоштовно. Слід відзначити, що вся система ґрунтується на первинній медичній допомозі.

— Які види допомоги можуть надаватися в РСT (Primary Care Trust)?

PCT (Primary Care Trust)— Сервіс забезпечує надання загальної допомоги (терапевтичної), але є і спеціальні послуги. Пацієнту можуть надати психіатричну допомогу, проконсультувати в клініці матері і дитини. Деякі РСT можуть запропонувати альтернативне лікування (наприклад, акупунктурну терапію) або направити до гомеопатичної лікарні й траст буде за це платити. Також є клініки для здорових жінок и чоловіків, деякі трасти пропонують клініки з лікування депресій. Практики розвиваються и пропонують більше послуг и більш диференційовано підходять до розширення їхнього асортименту.

Окрім первинної ланки типовий траст Англії включає декілька підрозділів, що дозволяють надавати вторинну або госпітальну допомогу, слідкувати за психічним здоров’ям, виконувати певні спеціальні програми, які розроблені урядом та спрямовані на профілактику захворювань. Є денні центри, в яких пацієнти перебувають протягом дня і в яких надають в основному психогологічну допомогу, фармацевтичні заклади, сервіси для людей с особливими потребами. До речі, саме місцева влада здійснює управління спецбудинками для інвалідів. Однією з особливостей організації допомоги тим, хто її потребує, є дуже розвинений волонтерський сервіс.

— Наведіть, будь ласка, деякі цифри, які б могли проілюструвати роботу такого РСТ...

— Типовий центр у провінції (див. фото 1) обслуговує близько 300 000 осіб, у ньому працює 3300 працівників, його бюджет становить 127 млн фунтів стерлінгів на рік, з них 94 — це витрати на лікування гострих станів.

Ось деякі дані за минулий рік: 65 тис. амбулаторних пацієнтів, близько 177 000 повторних візитив, 20 000 гострих станів, 7000 планових госпіталізацій, 15 000 денних процедур (людина перебуває під наглядом протягом одного дня і потім виписується додому).

— У нас, в Україні, існує певний механізм, за яким людина може отримати медичну допомогу. Хотілося б порівняти, чи є різниця?

— Будь ласка. Людина спочатку приходить до сімейного лікаря і якщо потрібно, лікар її відправить до спеціаліста. Якщо це дитина, то школа теж має право консультуватись зі спеціалістом. Пацієнт може одразу піти до невідкладної служби чи до волонтерського сервісу, також його може підібрати поліція й доставити до невідкладної допомоги.

— Які функції у сімейного лікаря і якими нормами регламентується його робота?

— Сімейний лікар зпершу здійснює скринінгову оцінку стану пацієнта, діагностує соматичне захворювання, наявність депресії, розладів харчування тощо. Слід відзначити, що діагноз встановлюють за так званим рід-кодом, що базується виключно на урахуванні симптомів, а не за МКХ-10.

Цей код має певний терапевтичний уклін і завдяки йому лікар знає, як він лікував цього пацієнта раніше, навіть не переглядаючи детально історію хвороби.

У разі необхідності (наприклад, отримати ургентну хірургічну допомогу) сімейний лікар може направити пацієнта до інших спеціалістів.

Щодо конкретних рекомендацій з призначення того чи іншого лікарського засобу, лікар може керуватися цілою низкою стандартів: національними гайдлайнами, місцевими стандартами, а також рекомендаціями «з особистої практики». У тому випадку, коли останні будуть суттєво відрізнятися від загальноприйнятих, лікарю необхідно певним чином обґрунтувати свої дії.

Держава також вимагає, щоб сімейні лікарі велику увагу приділяли профілактичним заходам: контролю за надмірною масою тіла, палінням. Так, якщо хтось з пацієнтів кине палити, то лікар отримує премію. У разі, коли протягом місяця ніхто з пацієнтів не позбавився цієї шкідливої звички, лікар може заплатити штраф. Більш того, за відсутності комплайенса з пацієнтами лікаря можуть навіть позбавити ліцензії. Тому питання, чи ви палите — є першим, яке ставлять під час прийому.

Якщо серед пацієнтів є хворий на цукровий діабет, то лікар отримує додаткові гроші у випадку, якщо його пацієнт протягом року виконав обов’язковий 3-разовий контроль рівня глюкози в крові. Якщо це не було зроблено, то лікарю не заплатять і він буде наполегливо пропонувати пацієнтові це зробити. Я — сам діабетик (Mr. Ricky Banarsee, прим. автора), і одного разу забув пройти тест. Через це мій лікар відмовився виписати ліки, доки я не зроблю необхідний аналіз...

Такий прискіпливий контроль за здоровим способом життя, звісно, має свої плюси, але багато лікарів скаржаться, що в них не вистачає часу на лікування вже виявлених хвороб...

— Нашим читачам буде дуже цікаво дізнатися, з якими іншими проблемами стикаються лікарі.

— Їх досить багато... Перш за все дуже складно організувати контроль за наданням первинної допомоги, коли люди переїжджають, чи взагалі не знаходяться на обліку у лікаря. Адже Лондон — дуже велике місто (11 млн населення). У тих випадках, коли люди звертаються відразу за невідкладною допомогою, це дуже дорого коштує місцевій громаді. Інша проблема з виписуванням ліків. Досі актуальним є питання, чи може виписати ліки інший лікар, якщо особистий лікар відсутній. Не так давно дозвіл виписувати деякі лікарські засоби отримали медичні сестри. Але відповідальність за це настільки висока, що лише 5–6% медичних сестер цим дозволом користуються (переважна більшість з них — старші медичні сестри).

Велика проблема — стоматологічна допомога, яка є приватна в усій країні.

Сімейний лікар несе відповідальність за свою роботу, і вона жорстко контролюється та скрупульозно вивчається на всіх етапах. Наприклад, навіть якщо він знає, як допомогти пацієнтові, але це захворювання — в компетенції вузького спеціаліста, мало хто буде його лікувати особисто. Більшість направить до колеги, оскільки фінансування сімейного лікаря насамперед залежить від результатів роботи.

— Дякую, панове, за змістовну та корисну розповідь.

Бесіду вела Наталія Попова